Українська
English
#поезія
Обіймусь у полі з вітром одиноким,
Хай мене голубить, дозвіл дам йому.
Пригадаю своє щастя карооке,
Те, що загубила й більше не знайду.
Хай моє волосся розвіває ніжно,
Гладить мої руки, як колись не він.
І шепоче серцю свою гарну пісню,
Душу обіймає , що бажає слів.
Постою я довго з вітерцем у парі,
Може й він шукає те, що загубив.
І тому старанно відганяє хмари,
Щоб мене раптово дощ не намочив...
ВІТА ІГНАТКО
Обіймусь у полі з вітром одиноким,
Хай мене голубить, дозвіл дам йому.
Пригадаю своє щастя карооке,
Те, що загубила й більше не знайду.
Хай моє волосся розвіває ніжно,
Гладить мої руки, як колись не він.
І шепоче серцю свою гарну пісню,
Душу обіймає , що бажає слів.
Постою я довго з вітерцем у парі,
Може й він шукає те, що загубив.
І тому старанно відганяє хмари,
Щоб мене раптово дощ не намочив...
ВІТА ІГНАТКО
#поезія
Обіймусь у полі з вітром одиноким,
Хай мене голубить, дозвіл дам йому.
Пригадаю своє щастя карооке,
Те, що загубила й більше не знайду.
Хай моє волосся розвіває ніжно,
Гладить мої руки, як колись не він.
І шепоче серцю свою гарну пісню,
Душу обіймає , що бажає слів.
Постою я довго з вітерцем у парі,
Може й він шукає те, що загубив.
І тому старанно відганяє хмари,
Щоб мене раптово дощ не намочив...
ВІТА ІГНАТКО
1comments
330views
1
Shares