Українська
English
#поезія
Я знаю художника, який не хоче малювати війну.
Він каже: "Я більше не зможу, більше не стягну...
Я трохи зачекаю, коли цей біль ущухне,
і намалюю жовті яблука на жовтій кухні".
Я знаю поета, який не хоче писати про війну.
Він каже: "Мені здається, я не можу прокинутися зі сну.
Краще напишу про те, як над степом пісня лине
про качу, яке по тисині плине".
Я знаю артиста, який не хоче співати про війну.
Він каже: "Хочу про любов – таку, щоб навіки одну,
таку сильну, таку на всіх людей єдину,
таку, щоб від колиски – і аж до загину,
таку від Карпат – і аж до розбитого Маріуполя,
таку, що накриває 603700 квадратних кілометрів куполом,
таку, що горить у серці, коли навколо темно,
таку, яка дає можливість жити недаремно,
таку багатоголосу, як ота найперша пісня,
таку, що звучить моєю мовою усі віки віків, і нині, і прісно!"
©️ Ольга Криштопа
Я знаю художника, який не хоче малювати війну.
Він каже: "Я більше не зможу, більше не стягну...
Я трохи зачекаю, коли цей біль ущухне,
і намалюю жовті яблука на жовтій кухні".
Я знаю поета, який не хоче писати про війну.
Він каже: "Мені здається, я не можу прокинутися зі сну.
Краще напишу про те, як над степом пісня лине
про качу, яке по тисині плине".
Я знаю артиста, який не хоче співати про війну.
Він каже: "Хочу про любов – таку, щоб навіки одну,
таку сильну, таку на всіх людей єдину,
таку, щоб від колиски – і аж до загину,
таку від Карпат – і аж до розбитого Маріуполя,
таку, що накриває 603700 квадратних кілометрів куполом,
таку, що горить у серці, коли навколо темно,
таку, яка дає можливість жити недаремно,
таку багатоголосу, як ота найперша пісня,
таку, що звучить моєю мовою усі віки віків, і нині, і прісно!"
©️ Ольга Криштопа
#поезія
Я знаю художника, який не хоче малювати війну.
Він каже: "Я більше не зможу, більше не стягну...
Я трохи зачекаю, коли цей біль ущухне,
і намалюю жовті яблука на жовтій кухні".
Я знаю поета, який не хоче писати про війну.
Він каже: "Мені здається, я не можу прокинутися зі сну.
Краще напишу про те, як над степом пісня лине
про качу, яке по тисині плине".
Я знаю артиста, який не хоче співати про війну.
Він каже: "Хочу про любов – таку, щоб навіки одну,
таку сильну, таку на всіх людей єдину,
таку, щоб від колиски – і аж до загину,
таку від Карпат – і аж до розбитого Маріуполя,
таку, що накриває 603700 квадратних кілометрів куполом,
таку, що горить у серці, коли навколо темно,
таку, яка дає можливість жити недаремно,
таку багатоголосу, як ота найперша пісня,
таку, що звучить моєю мовою усі віки віків, і нині, і прісно!"
©️ Ольга Криштопа
276views