#притчі ​Два серця. Перська притча. Одного сонячного дня стояв посеред міського майдану вродливий юнак і розповідав, яке в нього чудове серце. Оточений щільним колом людей, які захоплено дивилися на нього, хлопець показував їм своє серце – ідеально гладеньке, рівненьке, без зморщечок чи подряпин. Кожен у натовпі погоджувався, що це дійсно найкраще серце на світі. Аж раптом до хлопця підступила стара бабця і проголосила: – Твоє серце набагато гірше від мого. Люди поглянули на її серце і побачили, що воно скрізь пооране шрамами і рубцями, та ще й розідране де-не-де і пошматоване. Зиркнувши на це серце, юнак лише розреготався: – Жартуєш?! Порівняй своє серце з моїм! Твоєму до мого як до неба рачки! Одначе старенька відказала: – Хоча твоє серденько дуже гарне на вигляд, я б ніколи не погодилася проміняти на нього своє. Бо кожен шрам на моїм серці – то людина, якій я подарувала своє кохання, свою любов, а отже, і шматочок серця. Так само й мені навзаєм віддавали свою любов. Тож нехай мої шрами болять – у них вічно житимуть спогади про кохання! Натовп ніби заціпило. Ошелешений юнак також мовчав, а з його очей текли рясні сльози. Наблизившись до бабці, він вийняв своє серце, відкраяв від нього шматочок і тремтливими руками простягнув їй. Старенька прийняла цей подарунок, а натомість відірвала шматочок від свого серця і простягнула юнакові. Тоді всі побачили, що серце хлопця вже не ідеальне, проте його цінність стала набагато більшою!