#поезія Тчеться життя моє ниткою, тчЕться, як біла ріка. Світу за краєм не видко, не вИдко. Виртимай, витримай, нитко. Доля - підбита лебідка, дАна мені зі сповИтку, що ж ти невдячна така? Мареться марево синє, зношені дні на гвіздку. Скільки ж потрібно людині? Хто ще потрібен людині? Той, хто живе всередИні, пише послання на стІні. Цьому немає причини, це вже лікуй - не лікуй… Вільні в неволі поволі, кращі шукають шляхи, мЕжі чужих задоволень, прірва чужих задоволень. Плачуть дієзи, бемолі, струнами чорні тополі, пийте свої аперолі, світ цей занадто крихкий. Віра тріпочеться листям, змерзлі прожИлки єства. Краще пишіть в особисті, краще мовчіть в особисті. Мертві в червонім намисті, тягнуться губи пречисті. Грайте, музИки троїсті, поки хоч трохи жива… Гори на чорному чорні, пагорби в сірій імлі. Дихай на повні сьогодні, і не загадуй сьогодні, нАзирці ходять сторонні. Кровʼю вали оборонні, всі ми якісь старомодні - світле минуле Землі. Де твої барви-дороги, гублять лукаві краї? Бачиш, немає нікого, чуєш, немає нічого! Виживем? Що тобі з того? Доля пішла за пороги, Мертві стають на підмогу, в пеклі кривавих боїв… Криком степи безголосі, нервом покинутий край. Мрії лягають в покоси, жовті, як сонце, покоси. Хочеться крикнути: Досить! Втім, лише більше попросять. Вершники вже на порозі, трохи лише зачекай… Мінімум вуст і обіймів, смак у самотності є. Правда, ти також у фільмі? Теж відчуваєш постійно, ніби воно тебе спіймЕ? Марно втікати у прИйми, падати в теплі обійми, вбивши минуле своє. Вирівняй крила, як правду, вивІльни душу, як стяг. Хай би хоч хто тебе зрадив, хай хоч до нитки окрАде, вийди нарешті зі стада, більше не слухай поради. Вирівняй крила заради, тих, хто озвЕться в віках. 🖋️Василь Зима