Українська
English
#історія
81 рік тому, 24 січня 1944 року, більшовицькі війська під командуванням генералів Ватутіна і Конєва розпочали наступальну операцію з метою знищення Корсунського виступу німецьких військ, що утворився в кінці осені - на початку зими 1943 року і утримувався частинами 8-ої армії Вермахту.
В совєцькій історіографії ця битва подається як «Корсунь - Шевченківська операція» або «Другий Сталінград». З німецького боку ці події відомі як «Битва під Черкасами».
28 січня, зайнявши Звенигородку, більшовики завершили оточення понад 50-тисячного німецького угрупування до складу якого також входила 5-а дивізія СС «Вікінг» і бригада Ваффен - СС «Валонія».
Командування над оточеними німецькими частинами здійснював генерал Вігельм Штеммерман, який в ході цієї битви загинув 18 лютого.
Завдання з деблокади оточеного угрупування було покладене на фельдмаршала Еріха фон Манштейна.
В перших числах лютого почався наступ совєцьких військ з метою знищення оточених німецьких частин із кількох напрямів: Стеблева, Городища і Сміли. Натомість на допомогу оточеним із загальним напрямом удару на Лисянку вирушила танкова група генерал - полковника Ганса - Валентіна Губе.
В ході боїв під Черкасами взимку 1944 року більшовики вдавались до звичної їм тактики швидкої мобілізації в Червону армію населення із зайнятих нею сіл, яке одразу ж, не навчене і не обмундироване, кидали в атаки і практично стовідсотково гинули.
Оточені німецькі війська намагалися прориватись на захід. Частини скупчились в селі Шендерівка, з якого пробували прорватися до танків генерала Губе. В ніч на 18 лютого 1944 року німецькі війська розпочали вирішальний прорив, під час якого і загинув генерал Штеммерман.
В підсумку із важкими боями німцям вдалось пробити невеликий коридор по якому з оточення вийшло понад 27 тисяч дієздатних вояків і хіві (допоміжного персоналу). Вдалося вивести понад 7 тисяч поранених. З 19 тисяч тих, хто залишився, близько 11 тисяч потрапило до більшовицького полону. Решта загинули.
Сталіну доповіли про «Новий Сталінград», колосальну перемогу і знищення ледь не всієї 8-ої армії Вермахту. Так народився більшовицький міф про 55 тисяч вбитих німців і 18 тисяч полонених.
Насправді втрати німецької сторони разом із деблокуючими силами були набагато менші, ніж втрати Червоної армії, яка за час цих боїв лише вбитими і полоненими втратила понад 24 тисячі осіб.
На фото німецькі вояки відступаюсь через українські села на Черкащині в ході зимових боїв на Корсунь - Шевченківському виступі 1944 року.
81 рік тому, 24 січня 1944 року, більшовицькі війська під командуванням генералів Ватутіна і Конєва розпочали наступальну операцію з метою знищення Корсунського виступу німецьких військ, що утворився в кінці осені - на початку зими 1943 року і утримувався частинами 8-ої армії Вермахту.
В совєцькій історіографії ця битва подається як «Корсунь - Шевченківська операція» або «Другий Сталінград». З німецького боку ці події відомі як «Битва під Черкасами».
28 січня, зайнявши Звенигородку, більшовики завершили оточення понад 50-тисячного німецького угрупування до складу якого також входила 5-а дивізія СС «Вікінг» і бригада Ваффен - СС «Валонія».
Командування над оточеними німецькими частинами здійснював генерал Вігельм Штеммерман, який в ході цієї битви загинув 18 лютого.
Завдання з деблокади оточеного угрупування було покладене на фельдмаршала Еріха фон Манштейна.
В перших числах лютого почався наступ совєцьких військ з метою знищення оточених німецьких частин із кількох напрямів: Стеблева, Городища і Сміли. Натомість на допомогу оточеним із загальним напрямом удару на Лисянку вирушила танкова група генерал - полковника Ганса - Валентіна Губе.
В ході боїв під Черкасами взимку 1944 року більшовики вдавались до звичної їм тактики швидкої мобілізації в Червону армію населення із зайнятих нею сіл, яке одразу ж, не навчене і не обмундироване, кидали в атаки і практично стовідсотково гинули.
Оточені німецькі війська намагалися прориватись на захід. Частини скупчились в селі Шендерівка, з якого пробували прорватися до танків генерала Губе. В ніч на 18 лютого 1944 року німецькі війська розпочали вирішальний прорив, під час якого і загинув генерал Штеммерман.
В підсумку із важкими боями німцям вдалось пробити невеликий коридор по якому з оточення вийшло понад 27 тисяч дієздатних вояків і хіві (допоміжного персоналу). Вдалося вивести понад 7 тисяч поранених. З 19 тисяч тих, хто залишився, близько 11 тисяч потрапило до більшовицького полону. Решта загинули.
Сталіну доповіли про «Новий Сталінград», колосальну перемогу і знищення ледь не всієї 8-ої армії Вермахту. Так народився більшовицький міф про 55 тисяч вбитих німців і 18 тисяч полонених.
Насправді втрати німецької сторони разом із деблокуючими силами були набагато менші, ніж втрати Червоної армії, яка за час цих боїв лише вбитими і полоненими втратила понад 24 тисячі осіб.
На фото німецькі вояки відступаюсь через українські села на Черкащині в ході зимових боїв на Корсунь - Шевченківському виступі 1944 року.
#історія
81 рік тому, 24 січня 1944 року, більшовицькі війська під командуванням генералів Ватутіна і Конєва розпочали наступальну операцію з метою знищення Корсунського виступу німецьких військ, що утворився в кінці осені - на початку зими 1943 року і утримувався частинами 8-ої армії Вермахту.
В совєцькій історіографії ця битва подається як «Корсунь - Шевченківська операція» або «Другий Сталінград». З німецького боку ці події відомі як «Битва під Черкасами».
28 січня, зайнявши Звенигородку, більшовики завершили оточення понад 50-тисячного німецького угрупування до складу якого також входила 5-а дивізія СС «Вікінг» і бригада Ваффен - СС «Валонія».
Командування над оточеними німецькими частинами здійснював генерал Вігельм Штеммерман, який в ході цієї битви загинув 18 лютого.
Завдання з деблокади оточеного угрупування було покладене на фельдмаршала Еріха фон Манштейна.
В перших числах лютого почався наступ совєцьких військ з метою знищення оточених німецьких частин із кількох напрямів: Стеблева, Городища і Сміли. Натомість на допомогу оточеним із загальним напрямом удару на Лисянку вирушила танкова група генерал - полковника Ганса - Валентіна Губе.
В ході боїв під Черкасами взимку 1944 року більшовики вдавались до звичної їм тактики швидкої мобілізації в Червону армію населення із зайнятих нею сіл, яке одразу ж, не навчене і не обмундироване, кидали в атаки і практично стовідсотково гинули.
Оточені німецькі війська намагалися прориватись на захід. Частини скупчились в селі Шендерівка, з якого пробували прорватися до танків генерала Губе. В ніч на 18 лютого 1944 року німецькі війська розпочали вирішальний прорив, під час якого і загинув генерал Штеммерман.
В підсумку із важкими боями німцям вдалось пробити невеликий коридор по якому з оточення вийшло понад 27 тисяч дієздатних вояків і хіві (допоміжного персоналу). Вдалося вивести понад 7 тисяч поранених. З 19 тисяч тих, хто залишився, близько 11 тисяч потрапило до більшовицького полону. Решта загинули.
Сталіну доповіли про «Новий Сталінград», колосальну перемогу і знищення ледь не всієї 8-ої армії Вермахту. Так народився більшовицький міф про 55 тисяч вбитих німців і 18 тисяч полонених.
Насправді втрати німецької сторони разом із деблокуючими силами були набагато менші, ніж втрати Червоної армії, яка за час цих боїв лише вбитими і полоненими втратила понад 24 тисячі осіб.
На фото німецькі вояки відступаюсь через українські села на Черкащині в ході зимових боїв на Корсунь - Шевченківському виступі 1944 року.
388views