ЖИТИ – ЦЕ ТАЛАНТЯ здолала.Я зробила список власний,я ім'ям прикрасила себе у метриці про виникнення,і моє життя окреслив певний номер.Тож нехай живе 678,виданий у відділі №5, мешканка Тегерана.Я тепер спокійна.Лагідні обійми матері Вітчизни,соска славних цінних звершень,колискова цивілізації та культури,брязкіт-брязкіт брязкальця закону.Ах,зараз я цілком спокійна.Від надлишку радостія пішла до шибки та й з азартомшістсот сімдесят вісім разів вдихнула повітря,що було затиснуте пилюкою,чадом сечі та сміття.А під шістсот сімдесятьма вісьмома рахунками боргіві на шістсот сімдесятьох вісьмох заявах про роботуя написала: Форуг Фаррохзад.У землі поезій, квітів і пташокжити — це талант,перш завжди тоді,як натура твоїх днівпісля всіх років нарешті визнається.Де своїм найпершим чулим зоромкрізь фіранку бачушістсот сімдесят вісім поетів,що ці злодії, у дивних масках вбогиху смітті шукають ритм і риму.І від звуку мого крокураптом з темного болотавилітають шістсот сімдесят вісім загадкових солов'їв,що заради забави перетворили себена шістсот сімдесят вісім старих чорних ворон,і ліниво пруться аж до краю дня.А мій перший офіційний подихзмішується із пахтіннямшістсот сімдесяти восьми червоних троянд,продукту величезних заводів Палеско.Жити — це талант.Форуг ФаррохзадПереклад: Мирослав Манюк27.06.2026#переклад