#книжковий_відгук #лана_читає Днями я дісталася до книги Лінн Пейнтер "Краще, ніж у фільмах". Якщо коротко - це мімімішна підліткова історія з усіма типовими тропами, основний з яких "від ненависті до кохання". А, як-то кажуть, "па-ра-па-па-па, я це люблю")) Ліз - фанатка романтичних комедій і впевнена, що її історія кохання має бути така сама, як у них. І коли до міста повертається хлопець, який колись їй подобався, вона вирішила, що оце її принц, долею данний, і треба з ним шось рєшать. Але там все непросто, тому у завоюванні прихильності Майкла їй береться допомогти сусід Вес (десь тут повіяло "Голою правдою"). Чарівна атмосфера, випускний бал, купа відсилок на відомі ромкоми. До речі, завдяки книзі можна скласти якийсь перелік фільмів на майбутнє, якщо ви їх ще не дивилися (бо я майже нічого не дивилася))) Це не такі підлітки, як у “Панк 57”. Тут все ванільно, наївно, емоційно та, вибачте вже, ірраціонально. Я багато в чому розуміла персонажку, бо навіть у дорослому віці не переросла оцей прикол з долею та занадто романтизованим й ідеалізованим уявленням про кохання. Але під кінець їй вже трохи зривало башню, і рішення ставали ще менш логічними та більше істеричними. І доходить до неї приблизно так само, як до Коліна Бріджертона)) Попри сімейну драму Ліз, це легка історія. Такий підлітковий роман сферичний у вакуумі, за емоціями приблизно як “Кохання та джелато”. Тож якщо не зациклюватися на “непрошибаємості” Ліз та її нездатності, як сказав Вес, “зчитувати сигнали”, то з книгою можна гарно відпочити. Думаю, що й екранізація була б гарна. P.S. Бай зе вей, у книги є продовження. Але не факт, що воно буде у нас) P.P.S. За фото дякую [LadyKat]