ОБЛУДНІ
У безмежній пітьмі я шукаю прозріння
Від облудних сердець, що вдають недосяжність.
Я в небеснім суді ліквідую сумління,
Щоби мої слова дратували присяжних.
У бездонних очах їх холодні припадки
Вигинають думки, наче тіні обману.
Я відчув той тягар, що веде до розгадки
І зриває з плечей мою віру мов манту.
У розпечених снах я зриваю окови,
Розпізнавши в пітьмі цей облесливий корінь.
Я приймаю в життя лиш правдиві основи
І звільняю свій дух від сторонніх докорів.
Для гріховних людей я не стану знаряддям,
Залишуся не зламаним їхнім прокляттям.
Мирослав Манюк
20.03.2026
#шекспірівський_сонет
У безмежній пітьмі я шукаю прозріння
Від облудних сердець, що вдають недосяжність.
Я в небеснім суді ліквідую сумління,
Щоби мої слова дратували присяжних.
У бездонних очах їх холодні припадки
Вигинають думки, наче тіні обману.
Я відчув той тягар, що веде до розгадки
І зриває з плечей мою віру мов манту.
У розпечених снах я зриваю окови,
Розпізнавши в пітьмі цей облесливий корінь.
Я приймаю в життя лиш правдиві основи
І звільняю свій дух від сторонніх докорів.
Для гріховних людей я не стану знаряддям,
Залишуся не зламаним їхнім прокляттям.
Мирослав Манюк
20.03.2026
#шекспірівський_сонет
ОБЛУДНІ
У безмежній пітьмі я шукаю прозріння
Від облудних сердець, що вдають недосяжність.
Я в небеснім суді ліквідую сумління,
Щоби мої слова дратували присяжних.
У бездонних очах їх холодні припадки
Вигинають думки, наче тіні обману.
Я відчув той тягар, що веде до розгадки
І зриває з плечей мою віру мов манту.
У розпечених снах я зриваю окови,
Розпізнавши в пітьмі цей облесливий корінь.
Я приймаю в життя лиш правдиві основи
І звільняю свій дух від сторонніх докорів.
Для гріховних людей я не стану знаряддям,
Залишуся не зламаним їхнім прокляттям.
Мирослав Манюк
20.03.2026
#шекспірівський_сонет
35views