ОБЛУДНІ

У безмежній пітьмі я шукаю прозріння
Від облудних сердець, що вдають недосяжність.
Я в небеснім суді ліквідую сумління,
Щоби мої слова дратували присяжних.

У бездонних очах їх холодні припадки
Вигинають думки, наче тіні обману.
Я відчув той тягар, що веде до розгадки
І зриває з плечей мою віру мов манту.

У розпечених снах я зриваю окови,
Розпізнавши в пітьмі цей облесливий корінь.
Я приймаю в життя лиш правдиві основи
І звільняю свій дух від сторонніх докорів.

Для гріховних людей я не стану знаряддям,
Залишуся не зламаним їхнім прокляттям.

Мирослав Манюк
20.03.2026
#шекспірівський_сонет
ОБЛУДНІ У безмежній пітьмі я шукаю прозріння Від облудних сердець, що вдають недосяжність. Я в небеснім суді ліквідую сумління, Щоби мої слова дратували присяжних. У бездонних очах їх холодні припадки Вигинають думки, наче тіні обману. Я відчув той тягар, що веде до розгадки І зриває з плечей мою віру мов манту. У розпечених снах я зриваю окови, Розпізнавши в пітьмі цей облесливий корінь. Я приймаю в життя лиш правдиві основи І звільняю свій дух від сторонніх докорів. Для гріховних людей я не стану знаряддям, Залишуся не зламаним їхнім прокляттям. Мирослав Манюк 20.03.2026 #шекспірівський_сонет
1
31views