#поезія Коли із серця вижато, як з вишні, Коли ущент зруйновані мости - Не намагайтесь повертать колишніх, В минуле не вертайте поїзди. Якщо дійти вам вдасться навіть пішки, (якщо туди підете попри все) - Натрудите даремно свої ніжки, Побачите - там витоптано все. Що краще нам - то відає Всевишній... Тож... не біжіть в минуле навздогін! Ніколи не вертайтесь до колишніх: Там вигоріло все... там сірий тлін. В ту саму річку не ступайте двічі. Себе цінуйте вище над усе. Бо той, хто ваше серце покалічив, В майбутнім теж добра не принесе. Як стримати себе не стачить сили, Ви тричі прокажіть самі собі: Горбатого не виправить й могила, А чорне - не перефарбуєш в біле... Тож... нащо знову нам старі граблі? Затім... додайте ще слова потішні: Не склеїть горщик - як тут не мудруй, Ти краще будь один, ніж із колишнім, І, ніж вчорашнє їсти, - голодуй! Ви марнії ілюзії не тіште... Запам'ятайте правило просте: Ніколи не вертайтесь до колишніх! Що витоптано - то не проросте! Автор невідомий