#поезія Колись усе було не так... Колись ріс у бабусі на городі, мак... І ми пили той мак із маківок... А з маківок робили казанок... Пекла бабуся з маком пироги... І не були ми наркомани й вороги. А понад краєм, зовсім по межі... Не заступаючи закону рубежі... Росли, як пальми, конопЕль рядочки... Бабуся з них робила мотузОчки... Насіння віддавала на олію... Від пахощів якої й досі млію. Старезна груша поперЕк зігнула... Стара стара, а цвіт таки вдягнула... З під цвіту народилися грушки... Під грушею, вмотавшись в пелюшки... Тулилась кукурудза в качанах... Яка кипіла потім в казанах. Серед городу - дині, як копиці... На низ - капуста в ряд, без попелиці... Вуздики між рядами, й паничі... І матіоли, що цвіли вночі... Під вербами великий кущ калини... А через балку - двір баби Килини. Сиділа баба у "платку" картатім... В рясній спідниці, в фартусі строкатім... На плетеному стільчику з лози... А коло баби грілись гарбузи... І баба з гарбузами гріла кості... Напроти сонця, в час жаркої млості. Стара баба Килина все бурчала... На нас малих час вІд часу кричала... Що ми непосидючі і крикливі... А ми малі були, безгрішні ще, щасливі... Тулились до рідненької бабусі... І не свербіло нам тоді і в вусі. Бабуся в пелену ховала нас від світу... Учила жити, не по алфавіту... Прості борщі варила, без дієти... Їй нІколи було вчитись естЕти... Любили нас малих так, як уміла... Ми підростАли, а вона старіла. Колись великі, всі були дерева... В річці вода прозоро-кришталева... Бабуся в накрохмаленій хустині... Колись було... Того немає нині... Колись... Колись усе було не так... Колись ріс, у бабусі на городі, мак. ©️Галина Момот