Українська
English
ДВОБІЙ
Колись я відкрився усесвіту й став сам собою,
Тоді із мовчання поволі з'явились промови.
Вони із душі вимивали старі всі тривоги,
Коли я боявся зостатись на світі з юрбою.
Тепер перед тишею часто стою у двобої
І вже розумію, куди повертають дороги:
Вони через правду приводять людину до Бога.
Тепер не ховаюся більше від себе герої.
Колись підіймалися з серця забуті вимоги,
Вони наче хвилі, що бились об берег вологий,
Тоді я приймав знов цей виклик і брався за зброю.
Тепер я дивлюся у себе спокійно, без бою.
І ось розсипаються хутко важкі діалоги,
А моє натхнення береться вже до епілогів.
Мирослав Манюк
12.03.2026
#суцільний_сонет
Колись я відкрився усесвіту й став сам собою,
Тоді із мовчання поволі з'явились промови.
Вони із душі вимивали старі всі тривоги,
Коли я боявся зостатись на світі з юрбою.
Тепер перед тишею часто стою у двобої
І вже розумію, куди повертають дороги:
Вони через правду приводять людину до Бога.
Тепер не ховаюся більше від себе герої.
Колись підіймалися з серця забуті вимоги,
Вони наче хвилі, що бились об берег вологий,
Тоді я приймав знов цей виклик і брався за зброю.
Тепер я дивлюся у себе спокійно, без бою.
І ось розсипаються хутко важкі діалоги,
А моє натхнення береться вже до епілогів.
Мирослав Манюк
12.03.2026
#суцільний_сонет
ДВОБІЙ
Колись я відкрився усесвіту й став сам собою,
Тоді із мовчання поволі з'явились промови.
Вони із душі вимивали старі всі тривоги,
Коли я боявся зостатись на світі з юрбою.
Тепер перед тишею часто стою у двобої
І вже розумію, куди повертають дороги:
Вони через правду приводять людину до Бога.
Тепер не ховаюся більше від себе герої.
Колись підіймалися з серця забуті вимоги,
Вони наче хвилі, що бились об берег вологий,
Тоді я приймав знов цей виклик і брався за зброю.
Тепер я дивлюся у себе спокійно, без бою.
І ось розсипаються хутко важкі діалоги,
А моє натхнення береться вже до епілогів.
Мирослав Манюк
12.03.2026
#суцільний_сонет
72переглядів