СЯЙВО

Знову палає вгорі діамантова гребля,
Вечір шепоче зорі свої перші вітання.
Серце шукає відбиток рожевого неба,
Кроки самотні звучать у холоднім світанку.

Тінь розчинялась, ховаючи свій темний гребінь,
Світло народжувалось з невідомого танцю,
Мрія плила по прозорості ніби як лебідь,
Думи шукали дорогу до кращих інстанцій.

Сила приводить у дію вже прес металевий,
Тиск перетворює камінь на сяйво рожеве,
Доля веде крізь буремні відтінки поволі.

Я йду вперед, залишаючи страху уламки,
Світло шукаю загублене у тиші ранку
Й вірю: цей шлях відкриває дорогу до долі.

Мирослав Манюк
25.02.2026
#сонет
СЯЙВО Знову палає вгорі діамантова гребля, Вечір шепоче зорі свої перші вітання. Серце шукає відбиток рожевого неба, Кроки самотні звучать у холоднім світанку. Тінь розчинялась, ховаючи свій темний гребінь, Світло народжувалось з невідомого танцю, Мрія плила по прозорості ніби як лебідь, Думи шукали дорогу до кращих інстанцій. Сила приводить у дію вже прес металевий, Тиск перетворює камінь на сяйво рожеве, Доля веде крізь буремні відтінки поволі. Я йду вперед, залишаючи страху уламки, Світло шукаю загублене у тиші ранку Й вірю: цей шлях відкриває дорогу до долі. Мирослав Манюк 25.02.2026 #сонет
Like
1
103переглядів