Українська
English
#поезія
А ти мене колись уже стрічав...
У тих століттях, що давно минули.
Як слід метелика, у сутінках втрачав,
Як шепіт трав, що у зимі заснули.
Ось-ось, і згадка ледве оживе...
Чи, може, все оте мені наснилось?
Як і колись, зима твої сніги мете...
Як і колись, моя весна спізнилась...
І знову розійшлися у світах,
Як нічка в небі зорі розгубила.
І знову я живу в своїх казках
В яких недожила й недолюбила.
Мабуть, зустрінемось наступного життя,
Як не забудемо свої паролі.
Згадай моє й своє серцебиття,
Коли потрапим у тенета долі.
Людмила Галінська
А ти мене колись уже стрічав...
У тих століттях, що давно минули.
Як слід метелика, у сутінках втрачав,
Як шепіт трав, що у зимі заснули.
Ось-ось, і згадка ледве оживе...
Чи, може, все оте мені наснилось?
Як і колись, зима твої сніги мете...
Як і колись, моя весна спізнилась...
І знову розійшлися у світах,
Як нічка в небі зорі розгубила.
І знову я живу в своїх казках
В яких недожила й недолюбила.
Мабуть, зустрінемось наступного життя,
Як не забудемо свої паролі.
Згадай моє й своє серцебиття,
Коли потрапим у тенета долі.
Людмила Галінська
#поезія
А ти мене колись уже стрічав...
У тих століттях, що давно минули.
Як слід метелика, у сутінках втрачав,
Як шепіт трав, що у зимі заснули.
Ось-ось, і згадка ледве оживе...
Чи, може, все оте мені наснилось?
Як і колись, зима твої сніги мете...
Як і колись, моя весна спізнилась...
І знову розійшлися у світах,
Як нічка в небі зорі розгубила.
І знову я живу в своїх казках
В яких недожила й недолюбила.
Мабуть, зустрінемось наступного життя,
Як не забудемо свої паролі.
Згадай моє й своє серцебиття,
Коли потрапим у тенета долі.
Людмила Галінська
20переглядів