#історія #факт ОСТАННЯ ПРИСТРАСТЬ ІСААКА НЬЮТОНА: АЛХІМІК У ПОШУКАХ ФІЛОСОФСЬКОГО КАМЕНЯ. Сяйво свічок у кабінеті Трініті-коледжу часто не згасало до самого світанку. Світ знає сера Ісаака Ньютона як холодного раціоналіста, який підкорив планети закону всесвітнього тяжіння та розклав сонячне світло на кольори веселки. Проте за зачиненими дверима своєї лабораторії великий фізик перетворювався на останнього мага Європи. Його справжньою пристрастю була алхімія — заборонена, герметична наука, яку сучасники вважали або безумством, або злочином. Поки офіційна біографія Ньютона наповнювалася тріумфами в математиці, його приватні скрині заповнювалися тисячами сторінок рукописів, присвячених трансмутації металів. Ньютон не просто експериментував — він був одержимий ідеєю знайти «прадавнє знання», втрачене людством. Він вірив, що за допомогою ртуті, сурми та таємних пропорцій можна віднайти «філософську ртуть» — субстанцію, здатну дарувати вічне життя та перетворювати свинець на золото. 🧪 Атмосфера його кімнат була просякнута парами металів, які, за свідченнями сучасників, поступово змінювали не лише його здоров’я, а й характер. Іронічно, що людина, яка заклала фундамент сучасної науки, вбачала у Всесвіті не механічний годинник, а живий організм, керований божественним духом, який можна «випікати» в алхімічному тиглі. Ці манускрипти десятиліттями залишалися прихованими від публіки. Навіть після його смерті родина та Королівське товариство вирішили, що ці праці «непридатні для друку», побоюючись за репутацію генія. Лише у XX столітті, коли архіви були викуплені на аукціонах (зокрема економістом Джоном Мейнардом Кейнсом), світ побачив іншого Ньютона — містика, який шукав Бога не лише в нескінченності космосу, а й у глибинах розпеченої реторти. Його шлях до істини пролягав через межу між геніальним розрахунком та окультним пошуком, роблячи його постать ще більш трагічною та величною у своїй інтелектуальній самотності. 📜✨