Українська
English
#поезія
Я не напилась ніжності в житті,
Недолюбила й серце не зігріла
Не насміялась щиро, від душі,
Із щастям обійнятись не зуміла.
Усе найкраще пропливало повз,
І наче поруч, але так далеко.
Казали, що ще встигну, але Бог,
Дозволив це віднести ввись лелекам.
Дивлюсь на них, коли вони летять,
І запитати хочу їх, крізь сльози.
Чи варто сподіватись і чекать,
Чи вже для мене лиш дощі і грози?
Бо хочеться ще крапельку тепла,
І доброти, і спокою й любові.
Чи хтось відчує, що моя душа,
Ще світиться як в небі ясні зорі...?
ВІТА ІГНАТКО
Я не напилась ніжності в житті,
Недолюбила й серце не зігріла
Не насміялась щиро, від душі,
Із щастям обійнятись не зуміла.
Усе найкраще пропливало повз,
І наче поруч, але так далеко.
Казали, що ще встигну, але Бог,
Дозволив це віднести ввись лелекам.
Дивлюсь на них, коли вони летять,
І запитати хочу їх, крізь сльози.
Чи варто сподіватись і чекать,
Чи вже для мене лиш дощі і грози?
Бо хочеться ще крапельку тепла,
І доброти, і спокою й любові.
Чи хтось відчує, що моя душа,
Ще світиться як в небі ясні зорі...?
ВІТА ІГНАТКО
#поезія
Я не напилась ніжності в житті,
Недолюбила й серце не зігріла
Не насміялась щиро, від душі,
Із щастям обійнятись не зуміла.
Усе найкраще пропливало повз,
І наче поруч, але так далеко.
Казали, що ще встигну, але Бог,
Дозволив це віднести ввись лелекам.
Дивлюсь на них, коли вони летять,
І запитати хочу їх, крізь сльози.
Чи варто сподіватись і чекать,
Чи вже для мене лиш дощі і грози?
Бо хочеться ще крапельку тепла,
І доброти, і спокою й любові.
Чи хтось відчує, що моя душа,
Ще світиться як в небі ясні зорі...?
ВІТА ІГНАТКО
40переглядів