#історія #постаті Борис Гмиря: Бас, який змушував замовкнути навіть тиранів 🎭🎤 1 лютого 1903 року народився Борис Гмиря — людина, яку називали «Борисом Великим» світової опери. Його голос мав таку глибину та оксамитовість, що слухачі в Парижі, Мілані та Нью-Йорку визнавали його одним із найвидатніших басів XX століття. Між мистецтвом та системою Доля Гмирі — це приклад того, як геній намагається зберегти хребет у жорстких лещатах радянської влади. Після Другої світової війни сталінське керівництво активно «запрошувало» його до москви, у Большой театр. Проте Гмиря вчинив як справжній патріот (і впертий українець): він залишився в Києві. Його відповідь була лаконічною: «Я потрібен тут». 🏛️🇺🇦 Чому його голос — це національне надбання? Репертуарний гігант: Він виконував понад 600 камерних творів і 44 оперні партії. Його інтерпретація українських народних пісень та романсів досі вважається еталонною. 🎼 Феноменальна техніка: Критики зазначали, що Гмиря міг співати найніжнішим піанісимо, яке було чути в останньому ряду величезної зали, і водночас видавати потужність, від якої вібрували стіни. Духовний опір: Кожен його виступ українською мовою на міжнародних сценах був актом культурної дипломатії в часи, коли Україну намагалися стерти з карти як самостійний суб'єкт. Світове визнання без виїзду Незважаючи на обмеження у пересуванні, які накладала система, його записи розходилися мільйонними тиражами по всьому світу. Його ім’я включено до престижних музичних енциклопедій поряд із Шаляпіним та Карузо. 🌍💿 Гмиря казав: «Співати треба серцем, а не горлом». І його серце, попри всі удари долі, завжди билося в унісон з українською землею.