Українська
English
#поезія
Душа має дивну силу:
вона болить — і все одно живе,
втомлюється — і все одно світить,
мов свічка на протязі.
Вона ховає шрами під теплом,
і крізь туман шукає берег давній, хоч крила б’ються об холодний лом нездійснених надій і сподівань.
Нехай тремтить цей вогник ледь живий, його не згасять
ні вітри, ні зливи.
Бо поки світиш — ти іще живий,
і в цій печалі теж буваєш вільний.
Світанок прийде. Вщухне довга ніч,
розтане біль у сонячній купелі.
Тримай свічу.
Ми серед тисячі віків несем свій світ у цім земнім готелі.
Євгенія Бик
Душа має дивну силу:
вона болить — і все одно живе,
втомлюється — і все одно світить,
мов свічка на протязі.
Вона ховає шрами під теплом,
і крізь туман шукає берег давній, хоч крила б’ються об холодний лом нездійснених надій і сподівань.
Нехай тремтить цей вогник ледь живий, його не згасять
ні вітри, ні зливи.
Бо поки світиш — ти іще живий,
і в цій печалі теж буваєш вільний.
Світанок прийде. Вщухне довга ніч,
розтане біль у сонячній купелі.
Тримай свічу.
Ми серед тисячі віків несем свій світ у цім земнім готелі.
Євгенія Бик
#поезія
Душа має дивну силу:
вона болить — і все одно живе,
втомлюється — і все одно світить,
мов свічка на протязі.
Вона ховає шрами під теплом,
і крізь туман шукає берег давній, хоч крила б’ються об холодний лом нездійснених надій і сподівань.
Нехай тремтить цей вогник ледь живий, його не згасять
ні вітри, ні зливи.
Бо поки світиш — ти іще живий,
і в цій печалі теж буваєш вільний.
Світанок прийде. Вщухне довга ніч,
розтане біль у сонячній купелі.
Тримай свічу.
Ми серед тисячі віків несем свій світ у цім земнім готелі.
Євгенія Бик
38переглядів