#поезія
Я за своїх дітей горою стану,
Навіть тоді, коли сама без сил.
Усе каміння, що підкинуть люди на дорозі
Я до кінця життя, стиратиму на пил.

Я стану тишею, коли їм страшно
І бурею - для тих, хто йде на них.
Я їх навчу долати все безстрашно
І ззаду йтиму, поки груди роблять вдих.

Я за своїх дітей щодня молюся,
Не голосно, душею, в тишині.
Щоб йшли по долі добрі й сильні люди
І щоб щасливими були прожиті дні.

Щоб не згубилися в жорстокім світі,
Не зрадили ні правди, ні душі.
Щоб світлими були прожиті миті,
Щоб оминало горе й лихо у житті.

Прошу у Бога сили та здоров’я,
Щоб він беріг їх, краще, аніж я.
Бо я - лиш мати, що живе любовʼю,
А він - їх шлях, їх доля та броня.


Вікторія Боденчук-Соха
#поезія Я за своїх дітей горою стану, Навіть тоді, коли сама без сил. Усе каміння, що підкинуть люди на дорозі Я до кінця життя, стиратиму на пил. Я стану тишею, коли їм страшно І бурею - для тих, хто йде на них. Я їх навчу долати все безстрашно І ззаду йтиму, поки груди роблять вдих. Я за своїх дітей щодня молюся, Не голосно, душею, в тишині. Щоб йшли по долі добрі й сильні люди І щоб щасливими були прожиті дні. Щоб не згубилися в жорстокім світі, Не зрадили ні правди, ні душі. Щоб світлими були прожиті миті, Щоб оминало горе й лихо у житті. Прошу у Бога сили та здоров’я, Щоб він беріг їх, краще, аніж я. Бо я - лиш мати, що живе любовʼю, А він - їх шлях, їх доля та броня. Вікторія Боденчук-Соха
Like
1
45views