Українська
English
#поезія
Я забула, що я красива,
Я забула, що я весела...
Ну і що, що волосся сиве
І зима вже дорогу стеле.
Я забула, як легко жити,
Як сміятись небу і сонцю,
Як сукенки барвисті шити
І тримати жука в долонці.
Я забула себе, забула...
Я так звикла жити "як треба".
Заблукала десь у минулім...
Що я вмію робити для себе?
Хай би очі мої світились,
Як колись - пустотливо й хитро,
Хай би мріям - життя і сили,
І вітрила назустріч вітру.
Ну і що, що море притихло,
Воду нам принесуть джерела,
То не страшно, що бачила лихо -
Я красива! І я весела!
Лілія Наточій
Я забула, що я красива,
Я забула, що я весела...
Ну і що, що волосся сиве
І зима вже дорогу стеле.
Я забула, як легко жити,
Як сміятись небу і сонцю,
Як сукенки барвисті шити
І тримати жука в долонці.
Я забула себе, забула...
Я так звикла жити "як треба".
Заблукала десь у минулім...
Що я вмію робити для себе?
Хай би очі мої світились,
Як колись - пустотливо й хитро,
Хай би мріям - життя і сили,
І вітрила назустріч вітру.
Ну і що, що море притихло,
Воду нам принесуть джерела,
То не страшно, що бачила лихо -
Я красива! І я весела!
Лілія Наточій
#поезія
Я забула, що я красива,
Я забула, що я весела...
Ну і що, що волосся сиве
І зима вже дорогу стеле.
Я забула, як легко жити,
Як сміятись небу і сонцю,
Як сукенки барвисті шити
І тримати жука в долонці.
Я забула себе, забула...
Я так звикла жити "як треба".
Заблукала десь у минулім...
Що я вмію робити для себе?
Хай би очі мої світились,
Як колись - пустотливо й хитро,
Хай би мріям - життя і сили,
І вітрила назустріч вітру.
Ну і що, що море притихло,
Воду нам принесуть джерела,
То не страшно, що бачила лихо -
Я красива! І я весела!
Лілія Наточій
77переглядів