Українська
English
#думки
Прикро, коли помиляєшся в людині.
Коли віриш, відкриваєш серце, виправдовуєш кожен тривожний дзвіночок
і вперто не хочеш бачити правду.
Але ще прикріше — коли попереджали заздалегідь.
Коли хтось обережно говорив: «Будь уважна»,
а ти захищала, вірила, сподівалась,
бо серце завжди хоче вірити більше, ніж розум.
І тоді біль стає подвійним.
Не лише від розчарування в людині,
а й від розчарування в собі —
за те, що не почула, не зупинилась, не зберегла себе.
Та навіть у цьому болю є сила.
Бо ти вчишся довіряти не словам — відчуттям.
Не обіцянкам — вчинкам.
І наступного разу ти вже не зрадиш себе,
навіть якщо серце дуже захоче.
Калина Прус
Прикро, коли помиляєшся в людині.
Коли віриш, відкриваєш серце, виправдовуєш кожен тривожний дзвіночок
і вперто не хочеш бачити правду.
Але ще прикріше — коли попереджали заздалегідь.
Коли хтось обережно говорив: «Будь уважна»,
а ти захищала, вірила, сподівалась,
бо серце завжди хоче вірити більше, ніж розум.
І тоді біль стає подвійним.
Не лише від розчарування в людині,
а й від розчарування в собі —
за те, що не почула, не зупинилась, не зберегла себе.
Та навіть у цьому болю є сила.
Бо ти вчишся довіряти не словам — відчуттям.
Не обіцянкам — вчинкам.
І наступного разу ти вже не зрадиш себе,
навіть якщо серце дуже захоче.
Калина Прус
#думки
Прикро, коли помиляєшся в людині.
Коли віриш, відкриваєш серце, виправдовуєш кожен тривожний дзвіночок
і вперто не хочеш бачити правду.
Але ще прикріше — коли попереджали заздалегідь.
Коли хтось обережно говорив: «Будь уважна»,
а ти захищала, вірила, сподівалась,
бо серце завжди хоче вірити більше, ніж розум.
І тоді біль стає подвійним.
Не лише від розчарування в людині,
а й від розчарування в собі —
за те, що не почула, не зупинилась, не зберегла себе.
Та навіть у цьому болю є сила.
Бо ти вчишся довіряти не словам — відчуттям.
Не обіцянкам — вчинкам.
І наступного разу ти вже не зрадиш себе,
навіть якщо серце дуже захоче.
Калина Прус
24переглядів