#історія #постаті Павло Шандрук: Генерал, який переграв історію в останньому акті. 22 січня 1882 року народився Павло Шандрук — постать, яку радянська історіографія намагалася стерти або виваляти в багнюці, а українська довго не знала, куди прилаштувати через «незручний» фінал його кар’єри. Проте саме він став людиною, яка врятувала тисячі українських життів, коли велика політика вже була безсилою. 🎖️🇺🇦 Від Армії УНР до польських орденів Шандрук пройшов класичний шлях українського офіцера того часу: від підполковника царської армії до генерал-хорунжого Армії УНР. Після поразки визвольних змагань він не пішов торгувати мемуарами, а продовжив професійне вдосконалення. У міжвоєнний період він став офіцером контрактної служби Війська Польського. Коли у 1939 році нацистська Німеччина напала на Польщу, полковник Шандрук проявив себе настільки героїчно, що отримав найвищу польську військову нагороду — орден Virtuti Militari. Це був рідкісний випадок, коли українця вшанували за захист польської держави. ⚔️🇵🇱 Смертельний номер: Квітень 1945-го Найбільш дискусійний і водночас найбільш героїчний етап його біографії припадає на кінець Другої світової війни. У березні 1945 року він очолив Український національний комітет і став командувачем Української національної армії (УНА). Багато хто критикує його за співпрацю з німцями, але давайте поглянемо на факти тверезо: У березні 1945-го Третій Рейх уже був трупом. Шандрук прийняв командування дивізією «Галичина», яка на той момент була фактично гарматним м'ясом у руках Берліна. Його метою було вивести дивізію з підпорядкування СС, перетворити її на національне військо та здатися західним союзникам. І йому це вдалося. Завдяки його авторитету та дипломатичним зусиллям (зокрема згадці про той самий польський орден), британське командування відмовилося видавати вояків дивізії радянському союзу. Замість сибірських таборів або розстрілів, 10 тисяч українських хлопців отримали шанс на життя на Заході. 🛡️🕊️ Критичний погляд на стратегію Якби ми судили Шандрука за мірками кабінетного мораліста, можна було б закидати йому «колабораціонізм». Але як стратег і гуманіст, він здійснив неможливе: у хаосі краху нацизму він витягнув ціле з’єднання з пастки, в якій загинули мільйони інших. Шандрук довів, що генерал — це не той, хто гарно виглядає на параді, а той, хто здатен зберегти свою армію навіть у момент тотальної катастрофи. 📉🧠 Його мемуари «Arms of Valor» («Сила доблесті») є обов'язковими для прочитання кожному, хто хоче зрозуміти, що таке українська військова честь у безвиході.