#історія #постаті Ярослав Стецько: Ідеолог держави, що не схилила голову. 19 січня 1912 року народився чоловік, чиє ім’я викликало (і досі викликає) у москви напади неконтрольованої люті. Ярослав Стецько був не просто політиком, а архітектором українського державного чину, який вірив: Україна або буде самостійною, або її не буде зовсім. 🛡️ Його зірковий час настав у найтемніший період — 30 червня 1941 року. Саме він у Львові зачитав Акт відновлення Української Держави. Це був зухвалий крок, що зламав плани обох тоталітарних режимів. Гітлерівці, які не планували бачити на карті незалежну Україну, швидко відправили Стецька до концтабору Заксенгаузен. Але зламати ідею виявилося важче, ніж зачинити людину в камері. ⛓️ Після війни, очоливши Антибільшовицький блок народів (АБН), Стецько став обличчям українського питання на світовій арені. Його приймали у Вашингтоні, Тайбеї та Мадриді. Він невтомно доводив Заходу те, що ми вчимо знову сьогодні: росія — це тюрма народів, і спокій у світі настане лише тоді, коли ця імперія розпадеться на національні держави. 🌍 Стецько був інтелектуалом, який поєднав традиціоналізм із революційним запалом. Його праця «Дві революції» стала методичкою для поколінь борців за волю. Він розумів, що перемога над окупантом починається в голові, а вже потім закріплюється зброєю. 📖 Навіть у вигнанні він залишався для радянських спецслужб ціллю номер один. Але його головна зброя — ідея соборної незалежної держави — виявилася живучішою за будь-яку імперію. Стецько довів: бути українцем — це значить брати на себе відповідальність за власну державу навіть тоді, коли весь світ вважає це неможливим. 🇺🇦