Українська
English
#поезія
А пам’ятаєш нашу першу зустріч?.
В кафе зустрілись поглядами ми…
Потім за столик ти присів зі мною,
Хоч у кафе були лиш тільки ми…
Та ти спитав, чи біля мене вільно…
Тобі кивнула я: «Авжеж…»
Пила я каву і гортала стрічку,
Переглядала вхідні смс…
Потім спитав ти, тихо так, несміло:
— Можливо, щось до кави вам узять?.
А очі твої лагідно світились…
В ту мить я зрозуміла, що в них я…
В твоїх очах я просто потонула,
Дісталася відразу дна…
Ти говорив, але тебе не чула,
Лиш в очі твої дивилась я…
Потім з тобою довго ми гуляли,
Сніжок тихенько падав із небес…
Мене за руку взяв і знов у очі глянув…
Спитав: «З тобою ми зустрінемося ще?»
Тобі я лиш кивнула головою…
Ти посміхнувся ніжно так мені,
І вже тоді я зрозуміла, милий,
Що доля ти моя, і будем разом ми…
Сніжок лапатий падає із неба…
Скільки часу минуло від тоді,
Як у кафе зустрілись ми з тобою
І вирішили разом буть завжди…
Наталія Кульбака
А пам’ятаєш нашу першу зустріч?.
В кафе зустрілись поглядами ми…
Потім за столик ти присів зі мною,
Хоч у кафе були лиш тільки ми…
Та ти спитав, чи біля мене вільно…
Тобі кивнула я: «Авжеж…»
Пила я каву і гортала стрічку,
Переглядала вхідні смс…
Потім спитав ти, тихо так, несміло:
— Можливо, щось до кави вам узять?.
А очі твої лагідно світились…
В ту мить я зрозуміла, що в них я…
В твоїх очах я просто потонула,
Дісталася відразу дна…
Ти говорив, але тебе не чула,
Лиш в очі твої дивилась я…
Потім з тобою довго ми гуляли,
Сніжок тихенько падав із небес…
Мене за руку взяв і знов у очі глянув…
Спитав: «З тобою ми зустрінемося ще?»
Тобі я лиш кивнула головою…
Ти посміхнувся ніжно так мені,
І вже тоді я зрозуміла, милий,
Що доля ти моя, і будем разом ми…
Сніжок лапатий падає із неба…
Скільки часу минуло від тоді,
Як у кафе зустрілись ми з тобою
І вирішили разом буть завжди…
Наталія Кульбака
#поезія
А пам’ятаєш нашу першу зустріч?.
В кафе зустрілись поглядами ми…
Потім за столик ти присів зі мною,
Хоч у кафе були лиш тільки ми…
Та ти спитав, чи біля мене вільно…
Тобі кивнула я: «Авжеж…»
Пила я каву і гортала стрічку,
Переглядала вхідні смс…
Потім спитав ти, тихо так, несміло:
— Можливо, щось до кави вам узять?.
А очі твої лагідно світились…
В ту мить я зрозуміла, що в них я…
В твоїх очах я просто потонула,
Дісталася відразу дна…
Ти говорив, але тебе не чула,
Лиш в очі твої дивилась я…
Потім з тобою довго ми гуляли,
Сніжок тихенько падав із небес…
Мене за руку взяв і знов у очі глянув…
Спитав: «З тобою ми зустрінемося ще?»
Тобі я лиш кивнула головою…
Ти посміхнувся ніжно так мені,
І вже тоді я зрозуміла, милий,
Що доля ти моя, і будем разом ми…
Сніжок лапатий падає із неба…
Скільки часу минуло від тоді,
Як у кафе зустрілись ми з тобою
І вирішили разом буть завжди…
Наталія Кульбака
109views