Українська
English
#поезія
У цій зимі окрайчиком сніжинки торкнусь своїх натомлених долонь.
До біса холод. Розведу багаття і пронесу крізь зиму цей вогонь.
І не біда, що лізе мла за комір. Було не раз.
Минеться до весни.
Узрію ще, дасть Бог, шпака зі сходу і білопінні, в вельонах, сади.
У цій зимі найперше треба світла. І крихту, зовсім крихту теплоти.
Крізь холод душ та морок сього часу цураюсь дивним чином самоти...
Не розгублю на цих вітрах студених отих вогнів, що маю од Творця.
Все перейде. І ця зима, як свічка, дотліє білим воском до кінця...
Людмила Галінська
У цій зимі окрайчиком сніжинки торкнусь своїх натомлених долонь.
До біса холод. Розведу багаття і пронесу крізь зиму цей вогонь.
І не біда, що лізе мла за комір. Було не раз.
Минеться до весни.
Узрію ще, дасть Бог, шпака зі сходу і білопінні, в вельонах, сади.
У цій зимі найперше треба світла. І крихту, зовсім крихту теплоти.
Крізь холод душ та морок сього часу цураюсь дивним чином самоти...
Не розгублю на цих вітрах студених отих вогнів, що маю од Творця.
Все перейде. І ця зима, як свічка, дотліє білим воском до кінця...
Людмила Галінська
#поезія
У цій зимі окрайчиком сніжинки торкнусь своїх натомлених долонь.
До біса холод. Розведу багаття і пронесу крізь зиму цей вогонь.
І не біда, що лізе мла за комір. Було не раз.
Минеться до весни.
Узрію ще, дасть Бог, шпака зі сходу і білопінні, в вельонах, сади.
У цій зимі найперше треба світла. І крихту, зовсім крихту теплоти.
Крізь холод душ та морок сього часу цураюсь дивним чином самоти...
Не розгублю на цих вітрах студених отих вогнів, що маю од Творця.
Все перейде. І ця зима, як свічка, дотліє білим воском до кінця...
Людмила Галінська
36переглядів