#поезія
Щоб почути один одного,
потрібен не слух —
потрібна тиша всередині
і бажання впустити інший голос,
не порівнюючи,
не виправляючи,
не готуючи відповідь наперед.
Слух чує слова.
Бажання чути —
ловить паузи,
тремтіння,
те, що сказане пошепки
або взагалі не вимовлене.
Ми часто кричимо не тому,
що нас не чують,
а тому що нас
не хочуть почути.
Бо почути —
це ризик:
доведеться змінитись,
посунути власну правду,
визнати чужий біль.
І лише там,
де є це тихе «я готовий»,
слова перестають бути звуками
і стають мостом
між двома серцями.
Калина Прус
Щоб почути один одного,
потрібен не слух —
потрібна тиша всередині
і бажання впустити інший голос,
не порівнюючи,
не виправляючи,
не готуючи відповідь наперед.
Слух чує слова.
Бажання чути —
ловить паузи,
тремтіння,
те, що сказане пошепки
або взагалі не вимовлене.
Ми часто кричимо не тому,
що нас не чують,
а тому що нас
не хочуть почути.
Бо почути —
це ризик:
доведеться змінитись,
посунути власну правду,
визнати чужий біль.
І лише там,
де є це тихе «я готовий»,
слова перестають бути звуками
і стають мостом
між двома серцями.
Калина Прус
#поезія
Щоб почути один одного,
потрібен не слух —
потрібна тиша всередині
і бажання впустити інший голос,
не порівнюючи,
не виправляючи,
не готуючи відповідь наперед.
Слух чує слова.
Бажання чути —
ловить паузи,
тремтіння,
те, що сказане пошепки
або взагалі не вимовлене.
Ми часто кричимо не тому,
що нас не чують,
а тому що нас
не хочуть почути.
Бо почути —
це ризик:
доведеться змінитись,
посунути власну правду,
визнати чужий біль.
І лише там,
де є це тихе «я готовий»,
слова перестають бути звуками
і стають мостом
між двома серцями.
Калина Прус
77views