#історія #постаті Фульхенсіо Батіста: Диктатор, який програв історію під дзвін келихів. 16 січня 1901 року народився чоловік, чиє прізвище стало синонімом розкішного, але гнилого зсередини політичного режиму — Фульхенсіо Батіста. Його життя — це класична драма про те, як син бідного фермера піднявся на саму вершину завдяки амбіціям і багнетам, щоб зрештою стати головним антигероєм кубинської історії. 🇨🇺🎩 Батіста був справжнім політичним хамелеоном. Він починав як лідер «сержантської змови», був демократично обраним президентом, а потім, коли влада почала вислизати з рук, просто забрав її силою через переворот. Чим запам'ятався «господар Куби»: Гавана як «Лас-Вегас Карибського моря»: За Батісти столиця Куби перетворилася на майданчик для розваг американських еліт. Казино, нічні клуби та шикарні готелі росли як гриби, а Гавана стала найбільш американізованим містом регіону. 🎲🍹 Дружба з Мафією: Батіста не просто терпів організовану злочинність, він з нею співпрацював. Легендарні гангстери, такі як Лаки Лучано та Мейєр Ланскі, почувалися на острові як удома, будуючи імперію азартних ігор під патронатом президента. Соціальна прірва: Поки еліта купалася в шампанському, кубинські селяни потерпали від злиднів та безграмотності. Саме ця нерівність стала тим сухим порохом, у який Фідель Кастро та Че Гевара кинули сірник революції. Кінець Батісти був передбачуваним, але кінематографічним. У новорічну ніч на 1959 рік, поки гості на його балу святкували, він зібрав валізи (кажуть, із мільйонами доларів) і вилетів з країни, залишивши Гавану повстанцям. ✈️💰 Батіста залишився в пам’яті як символ «старої Куби» — вишуканої, корумпованої та абсолютно відірваної від реальності власного народу. Його доля — це вічне нагадування диктаторам: жодна підтримка іноземних спецслужб чи мафіозних капіталів не врятує, якщо тебе ненавидить власна вулиця.