#поезія Вмиваються сонні ялини снігами грудневих сліз. І мокне патлата чуприна конячки, що тягне віз. На возі скарбів чимало - надія, любов, добро. Все те, що душа зібрала за рік. А всьогó було... У тóрбах сопуть бажання всі ті, що ще не збулись. У клунках — дрібнí старання, що звершились і вдались. У вузлику — біль та сльози і розпач в пакунку з фольги. У скриньці — таро і прогнози про мир і кінець війни. В конвертах — молитви й прохання до Бога, до всіх святих. У кошику — гріх й покаяння і вдячність в пучках тугих. У слоїках, на закрýтках, як вишні, блищать думки. І спомини в хустці товчуться і туляться до щоки... І мрії. У тайстрі — мрії, як квіти — духмяні й живі. І серце від того радіє і очі стають молоді. А коник снує помалу, рипить переповнений віз. Ще хвилька до того порталу, де скине багаж. І ніц... У новому році — нóве. Дай, Боже, на краще все. У мирі, добрі, любові хай кожен своє збере... Людмила Галінська