МЕЖА РОКУ
Рік підходить тихо до порогу,
Я не роблю звітів, не планую,
А іду і далі по дорозі,
По роках мандрую...
Дещо гріло, наче тепла звичка,
Дещо тисло, ніби перешкода.
Те, що нині є, доволі звично,
Це моя свобода...
Я спиняюсь. Вперше без вагання
Скину зайве з власного рамена.
Не для втечі, не для покаяння —
Марне це для мене...
Я піду туди, де все хороше.
Рік мине, а я залишу ношу.
Мирослав Манюк
30.12.2025
#кульгавий_сонет
Рік підходить тихо до порогу,
Я не роблю звітів, не планую,
А іду і далі по дорозі,
По роках мандрую...
Дещо гріло, наче тепла звичка,
Дещо тисло, ніби перешкода.
Те, що нині є, доволі звично,
Це моя свобода...
Я спиняюсь. Вперше без вагання
Скину зайве з власного рамена.
Не для втечі, не для покаяння —
Марне це для мене...
Я піду туди, де все хороше.
Рік мине, а я залишу ношу.
Мирослав Манюк
30.12.2025
#кульгавий_сонет
МЕЖА РОКУ
Рік підходить тихо до порогу,
Я не роблю звітів, не планую,
А іду і далі по дорозі,
По роках мандрую...
Дещо гріло, наче тепла звичка,
Дещо тисло, ніби перешкода.
Те, що нині є, доволі звично,
Це моя свобода...
Я спиняюсь. Вперше без вагання
Скину зайве з власного рамена.
Не для втечі, не для покаяння —
Марне це для мене...
Я піду туди, де все хороше.
Рік мине, а я залишу ношу.
Мирослав Манюк
30.12.2025
#кульгавий_сонет
60views