ДВАДЦЯТЬ ДВАДЦЯТЬ ДВА

Весна не цвітом цьогорі́ч зустріла,
Руїни замість нього навкруги́,
Вкраїна-ненька ледве не зомліла,
Бо нищать рідну кляті вороги.
А ми стояти будем до останку
І ворогу ми неньку не дамо,
До нас ввірвалась погань на світанку -
Хотіла взяти нас в своє́ ярмо.

Цей лютий буду за́вжди пам'ятати,
Де двадцять двадцять два в календарі́,
Ракети, що летіли "цілувати",
І бомби на будинках і в дворі.
Лютневий ранок в вибухах скупався,
Для всіх настав від вибухів гучних,
Орди́нець у любові так зізнався,
Ми не чекали бід таких і лих.

Той двадцять двадцять два все пам'ятати,
Бо в двадцять двадцять два їдуть бої́,
Піднявся нарід неньку захищати,
Від ворога, що йде в наші краї́.
Той двадцять двадцять два ми забудем,
І з пам'яті ніко́ли не зітре́м,
Бо плач, і крик, і стогін вже усюди,
Трагедію в серцях ми пронесе́м.

Прийшла весна, та ску́пана у кро́ві,
У небі нашім вражі літаки,
Освідчення таке до нас в любові
Від орківської вражої руки́.
На рідну неньку не́люд наступає,
Її шматує із усіх боків,
Безжально кат жінок й дітей вбиває,
Скрізь чуєм плач, хоч мав лунати спів.

Та з нами Бог й за нами перемога,
За нами правда на землі святій,
Всі нечесть проганяєм від порога,
Пануєм гордо на землі́ своїй.

08.03.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ДВАДЦЯТЬ ДВАДЦЯТЬ ДВА Весна не цвітом цьогорі́ч зустріла, Руїни замість нього навкруги́, Вкраїна-ненька ледве не зомліла, Бо нищать рідну кляті вороги. А ми стояти будем до останку І ворогу ми неньку не дамо, До нас ввірвалась погань на світанку - Хотіла взяти нас в своє́ ярмо. Цей лютий буду за́вжди пам'ятати, Де двадцять двадцять два в календарі́, Ракети, що летіли "цілувати", І бомби на будинках і в дворі. Лютневий ранок в вибухах скупався, Для всіх настав від вибухів гучних, Орди́нець у любові так зізнався, Ми не чекали бід таких і лих. Той двадцять двадцять два все пам'ятати, Бо в двадцять двадцять два їдуть бої́, Піднявся нарід неньку захищати, Від ворога, що йде в наші краї́. Той двадцять двадцять два ми забудем, І з пам'яті ніко́ли не зітре́м, Бо плач, і крик, і стогін вже усюди, Трагедію в серцях ми пронесе́м. Прийшла весна, та ску́пана у кро́ві, У небі нашім вражі літаки, Освідчення таке до нас в любові Від орківської вражої руки́. На рідну неньку не́люд наступає, Її шматує із усіх боків, Безжально кат жінок й дітей вбиває, Скрізь чуєм плач, хоч мав лунати спів. Та з нами Бог й за нами перемога, За нами правда на землі святій, Всі нечесть проганяєм від порога, Пануєм гордо на землі́ своїй. 08.03.2022 р. © Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
12views