ДВАДЦЯТЬ ДВАДЦЯТЬ ДВА

Весна не цвітом цьогорі́ч зустріла,
Руїни замість нього навкруги́,
Вкраїна-ненька ледве не зомліла,
Бо нищать рідну кляті вороги.
А ми стояти будем до останку
І ворогу ми неньку не дамо,
До нас ввірвалась погань на світанку -
Хотіла взяти нас в своє́ ярмо.

Цей лютий буду за́вжди пам'ятати,
Де двадцять двадцять два в календарі́,
Ракети, що летіли "цілувати",
І бомби на будинках і в дворі.
Лютневий ранок в вибухах скупався,
Для всіх настав від вибухів гучних,
Орди́нець у любові так зізнався,
Ми не чекали бід таких і лих.

Той двадцять двадцять два все пам'ятати,
Бо в двадцять двадцять два їдуть бої́,
Піднявся нарід неньку захищати,
Від ворога, що йде в наші краї́.
Той двадцять двадцять два ми забудем,
І з пам'яті ніко́ли не зітре́м,
Бо плач, і крик, і стогін вже усюди,
Трагедію в серцях ми пронесе́м.

Прийшла весна, та ску́пана у кро́ві,
У небі нашім вражі літаки,
Освідчення таке до нас в любові
Від орківської вражої руки́.
На рідну неньку не́люд наступає,
Її шматує із усіх боків,
Безжально кат жінок й дітей вбиває,
Скрізь чуєм плач, хоч мав лунати спів.

Та з нами Бог й за нами перемога,
За нами правда на землі святій,
Всі нечесть проганяєм від порога,
Пануєм гордо на землі́ своїй.

08.03.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022