Українська
English
#поезія
Перепече, переболить,
Не стане ран – перехворію…
Тепер вже й серце не велить
Теплить загублену надію.
А все ж зустрінеш – закипить
І терпкий щем затисне груди,
Щось залоскоче, зашумить
Та й спогад давній тихо збудить.
Весь затріпочешся, мов птах,
Шкребе мурашками по спині –
Усмішку бачиш на устах
І звабний погляд – очі сині.
На сполох вдарить дзвін в тобі:
Що в долі є, те не загубиш…
Та й знов признаєшся собі –
Її, забуту, таки любиш!
Микола Стасюк
Перепече, переболить,
Не стане ран – перехворію…
Тепер вже й серце не велить
Теплить загублену надію.
А все ж зустрінеш – закипить
І терпкий щем затисне груди,
Щось залоскоче, зашумить
Та й спогад давній тихо збудить.
Весь затріпочешся, мов птах,
Шкребе мурашками по спині –
Усмішку бачиш на устах
І звабний погляд – очі сині.
На сполох вдарить дзвін в тобі:
Що в долі є, те не загубиш…
Та й знов признаєшся собі –
Її, забуту, таки любиш!
Микола Стасюк
#поезія
Перепече, переболить,
Не стане ран – перехворію…
Тепер вже й серце не велить
Теплить загублену надію.
А все ж зустрінеш – закипить
І терпкий щем затисне груди,
Щось залоскоче, зашумить
Та й спогад давній тихо збудить.
Весь затріпочешся, мов птах,
Шкребе мурашками по спині –
Усмішку бачиш на устах
І звабний погляд – очі сині.
На сполох вдарить дзвін в тобі:
Що в долі є, те не загубиш…
Та й знов признаєшся собі –
Її, забуту, таки любиш!
Микола Стасюк
44переглядів