#Постаті 3 КОГОРТИ ПРАВЕДНИКІВ: МИКОЛА РУДЕНКО «Людина починається не з дати свого народження вона починається з народження власної пам'яті», - напише пізніше письменник Микола Руденко у своїй книзі спогадів «Найбільше диво - життя». Народився він 19 грудня 1920 року в селі Юр'ївка на Луганщині. Батько його був шахтарем. 1939 року Микола Руденко вступив на філологічний факультет Київського університету імені Т. Шевченка. Але провчився лише два місяці - наближалася війна, і першокурсників мобілізували. Попри виявлену сліпоту, він добровільно пішов на фронт. Повернувся з двома орденами, шістьма медалями й добіркою віршів. Здавалося, все складається добре, але 1949 року він, учорашній політрук, зміг сказати категоричне «ні» беріївському приятелю Олександру Корнійчуку та мав необережність заступитися за вислану в Казахстан авторку роману «Людолови» Зінаїду Тулуб. А потім ще й відмовляється підтримати кампанію винищення єврейської інтелігенції й написати негативні характеристики на «безродних космополітів» - письменників єврейського походження. (Закінчення 20 грудня) З відривного календаря "Український народний календар" за 19 грудня. ---------- #Постаті З КОГОРТИ ПРАВЕДНИКІВ: МИКОЛА РУДЕНКО (Закінчення. Початок 19 грудня) Звісно, цього не пробачають і тримають на гачку. 18 квітня 1975 року Микола Руденко був уперше заарештований, але звільнений як учасник війни під час слідства. Йому вдалося дивом урятувався від психлікарні. 9 листопада 1976 року на квартирі Сахарова в Москві Руденко провів прес-конференцію для іноземних журналістів, де оголосив про створення Української Гельсінської Групи. 23-24 грудня 1976 у Руденка був проведений обшук, під час якого «знайшли» підкинуті 39 доларів США. Йому призначили 7 років таборів суворого режиму та 5 років заслання. Публіцистичні статті, художні твори, усні висловлювання Миколи Руденка було визнано наклепницькими, з книгарень та бібліотек вилучено всі його книги. Звільнившись у грудні 1987 року, Руденки домагаються дозволу виїхати до Німеччини, а звідти - до США, де Микола Данилович працює на радіостанціях «Свобода» і «Голос Америки», очолює зарубіжне представництво УГГ, потім Української Гельсінської Спілки. 1988 року Філадельфійський освітньо-науковий центр визнав Руденка «Українцем року» - за непохитну стійкість в обороні національних прав українського народу та його культури. У вересні 1990 року Миколу Руденка реабілітували. Останні роки жив у Києві. Помер 1 квітня 2004 року. Похований на Байковому кладовищі. З відривного календаря "Український народний календар" за 20 грудня. ---------- https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/statti/iz-kogorty-pravednykiv-mykola-rudenko