#історія #постаті Геніальний Микола Лукаш — людина, яка самотужки довела, що українська мова здатна передати найтонші відтінки світової літератури. Він народився 19 грудня 1919 року в Кролевці та став справжнім титаном перекладу, знаючи понад 20 мов. Його називали «людиною-архівом» та «моцартом перекладу» за неймовірну легкість, з якою він відтворював найскладніші тексти ✍️. Його доробок вражає масштабами: від «Фауста» Гете та «Декамерона» Бокаччо до творів Лорки, Верлена та Флобера. Лукаш не просто перекладав слова — він створював український відповідник для кожного іноземного стилю, використовуючи все багатство народної мови, діалектів та архаїзмів. Завдяки йому світова класика зазвучала соковитою, живою та повнокровною українською мовою, позбавленою будь-якої штучності 📚. Поза літературою Микола Лукаш був людиною неймовірної громадянської мужності. У 1973 році, коли почалися переслідування Івана Дзюби за працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?», Лукаш запропонував владі... відсидіти термін замість хворого товариша. Цей безпрецедентний вчинок коштував йому десятиліття забуття: його перестали публікувати, виключили зі Спілки письменників і прирекли на злидні, але він не зрадив своїх принципів 🕯️. Микола Лукаш залишив нам у спадок не лише геніальні переклади, а й приклад того, як одна людина може стати цілим інститутом культури. Його життя — це гімн українському слову, яке в його руках ставало і гострою зброєю, і витонченим музичним інструментом 🎼.