#поезія Якби мене запитали, за що я тебе люблю?. Я б просто незнала яку б їм відповідь дати.. За все, що є у тобі...І за те, чого зовсім нема, І саме за те, що ніколи в тобі не зламати. За все і нізАщо..Та просто за те, що ти є. За віру твою, за дороги, за все у житті пережите. За те, що в мені проростаєш моїм же ім'ям, За все, взагалі чим в житті вмієш ти дорожити. За мудрість і розум, за серце і душу твою.. За смак поцілунків із присмаком ніжного лАтте.. За зустрічі наші чарівні, за їх післясмак.. За те, що дозволив себе дуже близько пізнати. За силу твою, яку сам тобі Бог дарував. За святість молитви, яку повторяєш щоночі.. За щирість твою, і усмішку у кутиках вуст... За правду і віру, за світло в тобі і за очі. Якби запитали мене, за що я тебе люблю?.. Я мабуть себе запитала би саме про те ж... За те, що зустріла тебе на планеті Земля.. І ти тепер в серці моєму назавжди живеш. Валентина Галич