Українська
English
#поезія
Не знаю як, та ти привчив до себе,
привчив до рук своїх та до грудей.
І не потрібно більшого від тебе,
лиш не зникай з-перед моїх очей.
Не знаю як, та прив’язав намертво,
міцними путами пройшовсь по тілу.
І як не намагалась — їх скидати вперто,
та все верталось відчуттями в жили.
Не знаю як, та приручив всеціло,
твій подих ходить по моїх ключицях.
Ти вплівся в ніч, у простір поміж ребер,
в безсонний погляд, втомлених зіницях.
Не знаю як…
Оленка Зелінська
Не знаю як, та ти привчив до себе,
привчив до рук своїх та до грудей.
І не потрібно більшого від тебе,
лиш не зникай з-перед моїх очей.
Не знаю як, та прив’язав намертво,
міцними путами пройшовсь по тілу.
І як не намагалась — їх скидати вперто,
та все верталось відчуттями в жили.
Не знаю як, та приручив всеціло,
твій подих ходить по моїх ключицях.
Ти вплівся в ніч, у простір поміж ребер,
в безсонний погляд, втомлених зіницях.
Не знаю як…
Оленка Зелінська
#поезія
Не знаю як, та ти привчив до себе,
привчив до рук своїх та до грудей.
І не потрібно більшого від тебе,
лиш не зникай з-перед моїх очей.
Не знаю як, та прив’язав намертво,
міцними путами пройшовсь по тілу.
І як не намагалась — їх скидати вперто,
та все верталось відчуттями в жили.
Не знаю як, та приручив всеціло,
твій подих ходить по моїх ключицях.
Ти вплівся в ніч, у простір поміж ребер,
в безсонний погляд, втомлених зіницях.
Не знаю як…
Оленка Зелінська
55views