Українська
English
#поезія
А як часом сумно — дістаю хустину,
згадую бабусю й маму молоду...
Я від них залюблена в нашу Україну,
в барвах калинòвих пам'ять бережу.
А на тій хустині тисячі' історій,
сотні візерунків, наче вир життя.
Тягнуться торòчками у німій покорі
радості й печалі, всі людські чуття.
Тут блакитним птахом оживає казка,
туляться до краю диво-колоски.
Там у мальвах схована материнська ласка,
вплетене чар-зілля у руді вінки.
Там весільна пісня поміж серця-ружі
і плачі вдовині галкою по тлі...
Там дубові жолуді, мов синочки дужі,
і трипільські знаки на святій землі...
Захист нам дарований од самого Бога
пломеніє ниткою поміж полотна.
Притулю до серденька і усю тривогу
здійме диво-хусточка із могò чола...
Оберіг свій маю. Спомини гортаю...
Згадую бабусю й маму молоду...
Я є українка! Я то пам'ятаю!
Для онучки в спадок хустку збережу.
Людмила Галінська
А як часом сумно — дістаю хустину,
згадую бабусю й маму молоду...
Я від них залюблена в нашу Україну,
в барвах калинòвих пам'ять бережу.
А на тій хустині тисячі' історій,
сотні візерунків, наче вир життя.
Тягнуться торòчками у німій покорі
радості й печалі, всі людські чуття.
Тут блакитним птахом оживає казка,
туляться до краю диво-колоски.
Там у мальвах схована материнська ласка,
вплетене чар-зілля у руді вінки.
Там весільна пісня поміж серця-ружі
і плачі вдовині галкою по тлі...
Там дубові жолуді, мов синочки дужі,
і трипільські знаки на святій землі...
Захист нам дарований од самого Бога
пломеніє ниткою поміж полотна.
Притулю до серденька і усю тривогу
здійме диво-хусточка із могò чола...
Оберіг свій маю. Спомини гортаю...
Згадую бабусю й маму молоду...
Я є українка! Я то пам'ятаю!
Для онучки в спадок хустку збережу.
Людмила Галінська
#поезія
А як часом сумно — дістаю хустину,
згадую бабусю й маму молоду...
Я від них залюблена в нашу Україну,
в барвах калинòвих пам'ять бережу.
А на тій хустині тисячі' історій,
сотні візерунків, наче вир життя.
Тягнуться торòчками у німій покорі
радості й печалі, всі людські чуття.
Тут блакитним птахом оживає казка,
туляться до краю диво-колоски.
Там у мальвах схована материнська ласка,
вплетене чар-зілля у руді вінки.
Там весільна пісня поміж серця-ружі
і плачі вдовині галкою по тлі...
Там дубові жолуді, мов синочки дужі,
і трипільські знаки на святій землі...
Захист нам дарований од самого Бога
пломеніє ниткою поміж полотна.
Притулю до серденька і усю тривогу
здійме диво-хусточка із могò чола...
Оберіг свій маю. Спомини гортаю...
Згадую бабусю й маму молоду...
Я є українка! Я то пам'ятаю!
Для онучки в спадок хустку збережу.
Людмила Галінська
148переглядів