#поезія
Ляльковий фестиваль

Життя людське – це, ніби, серіал,
Де кожен грає визначену роль.
Під камери та відблиски дзеркал
Я водночас прислуга і король.

Не знаю, хто у стрічці режисер,
Що видумав ляльковий фестиваль,
Але у світі масок та химер
Усі ми опинилися, на жаль.

На кастинг я дитиною прийшов,
Без досвіду й не знаючи сюжет
"Ти змушений коритись настанов" –
Мені сказав якийсь авторитет.

«Отам присядь, в куточку, на стільці,
Візьми собі на вішалці піджак,
І покажи гримасу на лиці,
За це я подарую четвертак.

Як скаже режисер, то посміхнись,
А потім, за командою, заплач
Привітним будь, додолу поклонись
Коли захоче плескати глядач».

Чому мене ніхто не запитав
Чи хочу я потрапити в кіно?
Бо грати ролі клоуна вистав
Зізнаюсь, остогидло вже давно.

Задумайтесь, бо щось пішло не так,
Життя перетворилось в серіал,
За оплески та мідний четвертак
Акторами всі стали назагал...

©️ Роман Марковський