#поезія Ляльковий фестиваль Життя людське – це, ніби, серіал, Де кожен грає визначену роль. Під камери та відблиски дзеркал Я водночас прислуга і король. Не знаю, хто у стрічці режисер, Що видумав ляльковий фестиваль, Але у світі масок та химер Усі ми опинилися, на жаль. На кастинг я дитиною прийшов, Без досвіду й не знаючи сюжет "Ти змушений коритись настанов" – Мені сказав якийсь авторитет. «Отам присядь, в куточку, на стільці, Візьми собі на вішалці піджак, І покажи гримасу на лиці, За це я подарую четвертак. Як скаже режисер, то посміхнись, А потім, за командою, заплач Привітним будь, додолу поклонись Коли захоче плескати глядач». Чому мене ніхто не запитав Чи хочу я потрапити в кіно? Бо грати ролі клоуна вистав Зізнаюсь, остогидло вже давно. Задумайтесь, бо щось пішло не так, Життя перетворилось в серіал, За оплески та мідний четвертак Акторами всі стали назагал... ©️ Роман Марковський