Українська
English
#поезія
А завтра — зима. Боже милий,чи,може, здалося?
Ще мляво гарбуз досипає на голому полі.
В повітрі пасемка — туман розпускає волосся
і топчуться стежкою тіні, похмурі та голі...
Гарцють вітри, листопадових коней муштрують.
Рушають у путь зубожілі листочки останні —
простившись на вік, безтурботно у щоки цілують
затомлену землю в німому, без зойку, зітханні...
А завтра — зима. Я не вірю. Ну, як то так стало?
В порозі ще гріють боки́ три каштани й горіхи...
Мені ще так мало цієї осінньої казки, так мало...
Я тут залишусь, у цім дні. Маю трохи ще втіхи...
А завтра — зима...
Людмила Галінська
А завтра — зима. Боже милий,чи,може, здалося?
Ще мляво гарбуз досипає на голому полі.
В повітрі пасемка — туман розпускає волосся
і топчуться стежкою тіні, похмурі та голі...
Гарцють вітри, листопадових коней муштрують.
Рушають у путь зубожілі листочки останні —
простившись на вік, безтурботно у щоки цілують
затомлену землю в німому, без зойку, зітханні...
А завтра — зима. Я не вірю. Ну, як то так стало?
В порозі ще гріють боки́ три каштани й горіхи...
Мені ще так мало цієї осінньої казки, так мало...
Я тут залишусь, у цім дні. Маю трохи ще втіхи...
А завтра — зима...
Людмила Галінська
#поезія
А завтра — зима. Боже милий,чи,може, здалося?
Ще мляво гарбуз досипає на голому полі.
В повітрі пасемка — туман розпускає волосся
і топчуться стежкою тіні, похмурі та голі...
Гарцють вітри, листопадових коней муштрують.
Рушають у путь зубожілі листочки останні —
простившись на вік, безтурботно у щоки цілують
затомлену землю в німому, без зойку, зітханні...
А завтра — зима. Я не вірю. Ну, як то так стало?
В порозі ще гріють боки́ три каштани й горіхи...
Мені ще так мало цієї осінньої казки, так мало...
Я тут залишусь, у цім дні. Маю трохи ще втіхи...
А завтра — зима...
Людмила Галінська
36views