Українська
English
#поезія
А ти мені приснився, якось по́ночі, у мареві осінніх падолистів.
І я така замріяна та юна до тебе йшла в червоному намисті.
Було погідно, світло, навіть радісно. Купались тіні в сяйві золотім.
І десь високо янголи шепталися про наші ночі.
Але річ не в тім...
Пахніли коси медом матіоловим, мов ковшиком туман спивав блакить.
А ми стояли в мареві осінньому, іще не вінчані, закохані в сю мить...
Іще не знані, долею не зведені. Мабу́ть, сто літ до наших уроди́н.
Себе спіймала, що колись вже виділа оті вуста із присмаком ожин.
І відчувала, ніби раз із тисячі, такий нестримний рух серцебиття...
І вмить згадала — Боже, розминулися! Згубилися, не стрівшись за життя.
А ти мені приснився, якось по́ночі...
Людмила Галінська
А ти мені приснився, якось по́ночі, у мареві осінніх падолистів.
І я така замріяна та юна до тебе йшла в червоному намисті.
Було погідно, світло, навіть радісно. Купались тіні в сяйві золотім.
І десь високо янголи шепталися про наші ночі.
Але річ не в тім...
Пахніли коси медом матіоловим, мов ковшиком туман спивав блакить.
А ми стояли в мареві осінньому, іще не вінчані, закохані в сю мить...
Іще не знані, долею не зведені. Мабу́ть, сто літ до наших уроди́н.
Себе спіймала, що колись вже виділа оті вуста із присмаком ожин.
І відчувала, ніби раз із тисячі, такий нестримний рух серцебиття...
І вмить згадала — Боже, розминулися! Згубилися, не стрівшись за життя.
А ти мені приснився, якось по́ночі...
Людмила Галінська
#поезія
А ти мені приснився, якось по́ночі, у мареві осінніх падолистів.
І я така замріяна та юна до тебе йшла в червоному намисті.
Було погідно, світло, навіть радісно. Купались тіні в сяйві золотім.
І десь високо янголи шепталися про наші ночі.
Але річ не в тім...
Пахніли коси медом матіоловим, мов ковшиком туман спивав блакить.
А ми стояли в мареві осінньому, іще не вінчані, закохані в сю мить...
Іще не знані, долею не зведені. Мабу́ть, сто літ до наших уроди́н.
Себе спіймала, що колись вже виділа оті вуста із присмаком ожин.
І відчувала, ніби раз із тисячі, такий нестримний рух серцебиття...
І вмить згадала — Боже, розминулися! Згубилися, не стрівшись за життя.
А ти мені приснився, якось по́ночі...
Людмила Галінська
45переглядів