#поезія
Вона була з ним чемна і проста.
Слухняна дівчинка, що кліпала очима.
А в глибині — суцільна пустота,
Й лише сама собі у цім причина.

Її розкутість — загнана в куток.
Тісне вбрання — ламало в корні крила.
А так хотіла злету до зірок
Й назустріч вітру розкривать вітрила.

Та замість цього — правила й статут.
Хтось домінує — хтось покірно служить.
Вона не вільна, від чужих спокут,
Вона не власна, від того чим тужить.

Єство кричить: «Облиш чуже ярмо!
Вдихни своє намріяне повітря!
У ґрунті долі є й твоє зерно,
Воно б зросло, розправив волі віття.»

Вона мовчала, ніби то не їй.
Не розуміла: як то бути вільній?
Лише сльоза котилася з-під вій
Її життям по долі божевільній…

Вона була з ним чемна і проста…

Барчук Р
#поезія Вона була з ним чемна і проста. Слухняна дівчинка, що кліпала очима. А в глибині — суцільна пустота, Й лише сама собі у цім причина. Її розкутість — загнана в куток. Тісне вбрання — ламало в корні крила. А так хотіла злету до зірок Й назустріч вітру розкривать вітрила. Та замість цього — правила й статут. Хтось домінує — хтось покірно служить. Вона не вільна, від чужих спокут, Вона не власна, від того чим тужить. Єство кричить: «Облиш чуже ярмо! Вдихни своє намріяне повітря! У ґрунті долі є й твоє зерно, Воно б зросло, розправив волі віття.» Вона мовчала, ніби то не їй. Не розуміла: як то бути вільній? Лише сльоза котилася з-під вій Її життям по долі божевільній… Вона була з ним чемна і проста… Барчук Р
Like
1
38views