#поезія
Мережить Осінь сукню до вінчання —
Хотілось золотом, та срібло нині в моді.
Зима, казали, буде, мабуть, рання --
Дістати б свитку, сховану в комоді.
Піде за Грудня. Має вже обручку.
Він так давно за нею упадає.
Придбав в сорòк з камінчиком каблучку.
Освідчився. І відповідь чекає.
Приходив свататись. Шарівся, як хлопчисько...
На білім конику з годину гарцював.
Просив руки. Вклонявся низько-низько.
І край сукенки, як царівні, цілував.
А що вона? Піде... Дармà, що чýдний.
Його полюбить. Звикне. То пусте...
Її Листòпад -- вертихвіст облудний,
Рудих дівок цілує. Та й таке...

Мережить сукню Осінь до вінчання.
Така краса -- весь бісер на парчу.
Зламалась голка срібненька, остання...
Так і піде. У зúму. Без плачу.


Людмила Галінська
#поезія Мережить Осінь сукню до вінчання — Хотілось золотом, та срібло нині в моді. Зима, казали, буде, мабуть, рання -- Дістати б свитку, сховану в комоді. Піде за Грудня. Має вже обручку. Він так давно за нею упадає. Придбав в сорòк з камінчиком каблучку. Освідчився. І відповідь чекає. Приходив свататись. Шарівся, як хлопчисько... На білім конику з годину гарцював. Просив руки. Вклонявся низько-низько. І край сукенки, як царівні, цілував. А що вона? Піде... Дармà, що чýдний. Його полюбить. Звикне. То пусте... Її Листòпад -- вертихвіст облудний, Рудих дівок цілує. Та й таке... Мережить сукню Осінь до вінчання. Така краса -- весь бісер на парчу. Зламалась голка срібненька, остання... Так і піде. У зúму. Без плачу. Людмила Галінська
Like
1
143переглядів