Українська
English
#поезія
Я прийшла ще така осіння у твою білосніжну по́ру.
Без лукавих спокус та усмі́шок. І без фальші. Така, як є.
Розігнала твої спокути жовтим листям по краю притвору.
І молитись тебе навчила. І пізнала нутро твоє.
Я прийшла, як приходять зорі. Непомітно, на тло жало́бне.
Засвітила по три лампади од пристріту та злих людей.
Одігріла замерзлі руки і вдихнула тепло в холодне
білосніжно-криштальне серце, одімкнувши аж сто дверей.
Я прийшла, як писалось зверху. Поміж днів із дощу сирого.
У твої недосяжні мрії. У твої потаємні сни.
Я лишила сліди осінні десь на східцях старого порогу,
Де зима проводжає осінь, де мене виглядаєш ти...
Я прийшла
Людмила Галінська
Я прийшла ще така осіння у твою білосніжну по́ру.
Без лукавих спокус та усмі́шок. І без фальші. Така, як є.
Розігнала твої спокути жовтим листям по краю притвору.
І молитись тебе навчила. І пізнала нутро твоє.
Я прийшла, як приходять зорі. Непомітно, на тло жало́бне.
Засвітила по три лампади од пристріту та злих людей.
Одігріла замерзлі руки і вдихнула тепло в холодне
білосніжно-криштальне серце, одімкнувши аж сто дверей.
Я прийшла, як писалось зверху. Поміж днів із дощу сирого.
У твої недосяжні мрії. У твої потаємні сни.
Я лишила сліди осінні десь на східцях старого порогу,
Де зима проводжає осінь, де мене виглядаєш ти...
Я прийшла
Людмила Галінська
#поезія
Я прийшла ще така осіння у твою білосніжну по́ру.
Без лукавих спокус та усмі́шок. І без фальші. Така, як є.
Розігнала твої спокути жовтим листям по краю притвору.
І молитись тебе навчила. І пізнала нутро твоє.
Я прийшла, як приходять зорі. Непомітно, на тло жало́бне.
Засвітила по три лампади од пристріту та злих людей.
Одігріла замерзлі руки і вдихнула тепло в холодне
білосніжно-криштальне серце, одімкнувши аж сто дверей.
Я прийшла, як писалось зверху. Поміж днів із дощу сирого.
У твої недосяжні мрії. У твої потаємні сни.
Я лишила сліди осінні десь на східцях старого порогу,
Де зима проводжає осінь, де мене виглядаєш ти...
Я прийшла
Людмила Галінська
99переглядів