Українська
English
#поезія
ОСТАННІ АКОРДИ ОСННІ
Чаклунко Осене, красуне мила!
Сумне, змарніле личко вже твоє.
Немов втрачається магічна сила —
Позиції земні Душа здає.
Права космічні матінка-Природа
Свої диктує. Золотиста врода,
Освячена блакитним небокраєм
Розвіялась вітрами... Листопад
Сумний мотив на саксофоні грає,
Осінній настальгічно мріє сад...
Здається, світ увесь в зажурі нaче —
Холодними дощами небо плаче.
Сіріє смутком лик твій величавий —
Вже темно-бурштинóвим став увесь.
В багряно-помаранчеві заграви
За горизонтним небосхилом десь
Раніше спочивати йде рум'яне
Світило. В світ пізніше ранок встане.
Блукає світом сонна скрізь дрімота,
Холодним паром дихає Земля...
Космічні нáвстіж вчинені ворота —
Пора прощальна, ОСЕНЕ, твоя!
У Всесвіт помандруєш спочивати,
Але вернешся земної хати.
Летить мотив прощальний небокраєм —
Акорд останній Листопад їй грає..
Люба Курганська
ОСТАННІ АКОРДИ ОСННІ
Чаклунко Осене, красуне мила!
Сумне, змарніле личко вже твоє.
Немов втрачається магічна сила —
Позиції земні Душа здає.
Права космічні матінка-Природа
Свої диктує. Золотиста врода,
Освячена блакитним небокраєм
Розвіялась вітрами... Листопад
Сумний мотив на саксофоні грає,
Осінній настальгічно мріє сад...
Здається, світ увесь в зажурі нaче —
Холодними дощами небо плаче.
Сіріє смутком лик твій величавий —
Вже темно-бурштинóвим став увесь.
В багряно-помаранчеві заграви
За горизонтним небосхилом десь
Раніше спочивати йде рум'яне
Світило. В світ пізніше ранок встане.
Блукає світом сонна скрізь дрімота,
Холодним паром дихає Земля...
Космічні нáвстіж вчинені ворота —
Пора прощальна, ОСЕНЕ, твоя!
У Всесвіт помандруєш спочивати,
Але вернешся земної хати.
Летить мотив прощальний небокраєм —
Акорд останній Листопад їй грає..
Люба Курганська
#поезія
ОСТАННІ АКОРДИ ОСННІ
Чаклунко Осене, красуне мила!
Сумне, змарніле личко вже твоє.
Немов втрачається магічна сила —
Позиції земні Душа здає.
Права космічні матінка-Природа
Свої диктує. Золотиста врода,
Освячена блакитним небокраєм
Розвіялась вітрами... Листопад
Сумний мотив на саксофоні грає,
Осінній настальгічно мріє сад...
Здається, світ увесь в зажурі нaче —
Холодними дощами небо плаче.
Сіріє смутком лик твій величавий —
Вже темно-бурштинóвим став увесь.
В багряно-помаранчеві заграви
За горизонтним небосхилом десь
Раніше спочивати йде рум'яне
Світило. В світ пізніше ранок встане.
Блукає світом сонна скрізь дрімота,
Холодним паром дихає Земля...
Космічні нáвстіж вчинені ворота —
Пора прощальна, ОСЕНЕ, твоя!
У Всесвіт помандруєш спочивати,
Але вернешся земної хати.
Летить мотив прощальний небокраєм —
Акорд останній Листопад їй грає..
Люба Курганська
126views