#поезія
Осінній день за овидом розтанув,
І стелить ніч туман, як молоко,
І місяць, наче у безодню канув,
І сіре небо, ніби відцвіло.
Співає вітер, наче свище в сурми,
Розхристаний літає по землі,
І осені він навіває думи,
Що листями лягають на траві.
А осінь плаче тихими дощами,
Невідворотності змиває гіркоту,
Стоїть самотньо біля тої брами,
Поза якою стежка в пустоту.
Вже скоро полетить назустріч зимі,
Яка все снігом білим замете,
А поки що стоїть на тім килимі,
Що настелило листя золоте.
Осінній день за овидом розтанув,
І стелить ніч туман, як молоко,
І місяць, наче у безодню канув,
І сіре небо, ніби відцвіло.
Співає вітер, наче свище в сурми,
Розхристаний літає по землі,
І осені він навіває думи,
Що листями лягають на траві.
А осінь плаче тихими дощами,
Невідворотності змиває гіркоту,
Стоїть самотньо біля тої брами,
Поза якою стежка в пустоту.
Вже скоро полетить назустріч зимі,
Яка все снігом білим замете,
А поки що стоїть на тім килимі,
Що настелило листя золоте.
#поезія
Осінній день за овидом розтанув,
І стелить ніч туман, як молоко,
І місяць, наче у безодню канув,
І сіре небо, ніби відцвіло.
Співає вітер, наче свище в сурми,
Розхристаний літає по землі,
І осені він навіває думи,
Що листями лягають на траві.
А осінь плаче тихими дощами,
Невідворотності змиває гіркоту,
Стоїть самотньо біля тої брами,
Поза якою стежка в пустоту.
Вже скоро полетить назустріч зимі,
Яка все снігом білим замете,
А поки що стоїть на тім килимі,
Що настелило листя золоте.
59переглядів
1
Поширень