Українська
English
#поезія
Вона засинає о п'ятій,
Давно вже нічого не сниться.
Моргає їй сяйво ліхтарне
В розплющені навстіж зіниці.
Ні гулу, ні болю, ні смутку –
Нічого, що вразить і ранить.
А час, як повітряна кулька,
Із вечора в рік берегами
Спустошених рік лине далі,
Минає і чайкою квилить,
Очікувань нуль, а вокзали
Давно спорожніли. На видих
Чи вдих – неважливо, щосили
Себе підіймає до кави.
Ще ніч розтає й небосхилом
Світанок розлився іржавий.
Вона не помітить порання:
Ще день, може тиждень – і що тут.
Безсоння – одна із обставин,
Що склалися в дику самотність.
Дорога петляє й пісками
Припилені дні та прощання.
Вона засинає о п'ятій,
Якщо взагалі засинає.
06.11.2025
Олеся Репа
Вона засинає о п'ятій,
Давно вже нічого не сниться.
Моргає їй сяйво ліхтарне
В розплющені навстіж зіниці.
Ні гулу, ні болю, ні смутку –
Нічого, що вразить і ранить.
А час, як повітряна кулька,
Із вечора в рік берегами
Спустошених рік лине далі,
Минає і чайкою квилить,
Очікувань нуль, а вокзали
Давно спорожніли. На видих
Чи вдих – неважливо, щосили
Себе підіймає до кави.
Ще ніч розтає й небосхилом
Світанок розлився іржавий.
Вона не помітить порання:
Ще день, може тиждень – і що тут.
Безсоння – одна із обставин,
Що склалися в дику самотність.
Дорога петляє й пісками
Припилені дні та прощання.
Вона засинає о п'ятій,
Якщо взагалі засинає.
06.11.2025
Олеся Репа
#поезія
Вона засинає о п'ятій,
Давно вже нічого не сниться.
Моргає їй сяйво ліхтарне
В розплющені навстіж зіниці.
Ні гулу, ні болю, ні смутку –
Нічого, що вразить і ранить.
А час, як повітряна кулька,
Із вечора в рік берегами
Спустошених рік лине далі,
Минає і чайкою квилить,
Очікувань нуль, а вокзали
Давно спорожніли. На видих
Чи вдих – неважливо, щосили
Себе підіймає до кави.
Ще ніч розтає й небосхилом
Світанок розлився іржавий.
Вона не помітить порання:
Ще день, може тиждень – і що тут.
Безсоння – одна із обставин,
Що склалися в дику самотність.
Дорога петляє й пісками
Припилені дні та прощання.
Вона засинає о п'ятій,
Якщо взагалі засинає.
06.11.2025
Олеся Репа
57переглядів