#поезія

Вона змінила жовту сукню на брунатну..
Блакитні очі вицвіли за ніч.
Носила манту темну та ошатну.
Але ще коси розсипала аж до пліч.
Збирала по садах жарини..
З тих горобин, що загубились на гіллí.
Стелила мідні шурхаві пелерини.
Лісовій лані повідала про жалі.
Вночі ридала зимними дощами.
Та душу грів шипшиновий узвар.
Для Листопада писала мелодрами...
( Він дмухав мряку- вічний паламар).
Ховала в свою тайстру карі гульки.
З них скапувала бронзова емаль.
На ранок роси замерзали у бурульки.
Десь зникли павуки...та залишúли шаль.
Уже затихла пташинна веремія..
Ще тільки білки жолуділи між кущів.
У неї в серці зажеврілася надія...
Й розгладилася зморшка поміж брів.

Оксана Лесик-Падучак
#поезія Вона змінила жовту сукню на брунатну.. Блакитні очі вицвіли за ніч. Носила манту темну та ошатну. Але ще коси розсипала аж до пліч. Збирала по садах жарини.. З тих горобин, що загубились на гіллí. Стелила мідні шурхаві пелерини. Лісовій лані повідала про жалі. Вночі ридала зимними дощами. Та душу грів шипшиновий узвар. Для Листопада писала мелодрами... ( Він дмухав мряку- вічний паламар). Ховала в свою тайстру карі гульки. З них скапувала бронзова емаль. На ранок роси замерзали у бурульки. Десь зникли павуки...та залишúли шаль. Уже затихла пташинна веремія.. Ще тільки білки жолуділи між кущів. У неї в серці зажеврілася надія... Й розгладилася зморшка поміж брів. Оксана Лесик-Падучак
Like
2
31переглядів