Українська
English
#поезія
Всі осінь пакують в валізу. А я, от, не хочу...
Тримаю її на руках, мов пташину малу.
Тулю до грудей, аби хто, мимохідь, не наврочив,
І підтюпцем, мовчки, у зиму, щаслива, іду..
Всі осінь складають в валізу. А я, от, не вмію..
Ховаю її у подолі, мов ябка рапатих ранет.
Куштую неквапом. І думати навіть не смію,
що є кислуваті між ними. Для мене, як мед...
Всі осінь вміщають в валізу. А я, от, не можу...
Її так багато, як тих полинів поміж чаю.
Спиваю ковтками повільно. Мій Боже, мій Боже,
якби ж донести це осіннє блаженство до раю...
Всі осінь пакують в валізу...
А я, от, не хочу...
Людмила Галінська
Всі осінь пакують в валізу. А я, от, не хочу...
Тримаю її на руках, мов пташину малу.
Тулю до грудей, аби хто, мимохідь, не наврочив,
І підтюпцем, мовчки, у зиму, щаслива, іду..
Всі осінь складають в валізу. А я, от, не вмію..
Ховаю її у подолі, мов ябка рапатих ранет.
Куштую неквапом. І думати навіть не смію,
що є кислуваті між ними. Для мене, як мед...
Всі осінь вміщають в валізу. А я, от, не можу...
Її так багато, як тих полинів поміж чаю.
Спиваю ковтками повільно. Мій Боже, мій Боже,
якби ж донести це осіннє блаженство до раю...
Всі осінь пакують в валізу...
А я, от, не хочу...
Людмила Галінська
#поезія
Всі осінь пакують в валізу. А я, от, не хочу...
Тримаю її на руках, мов пташину малу.
Тулю до грудей, аби хто, мимохідь, не наврочив,
І підтюпцем, мовчки, у зиму, щаслива, іду..
Всі осінь складають в валізу. А я, от, не вмію..
Ховаю її у подолі, мов ябка рапатих ранет.
Куштую неквапом. І думати навіть не смію,
що є кислуваті між ними. Для мене, як мед...
Всі осінь вміщають в валізу. А я, от, не можу...
Її так багато, як тих полинів поміж чаю.
Спиваю ковтками повільно. Мій Боже, мій Боже,
якби ж донести це осіннє блаженство до раю...
Всі осінь пакують в валізу...
А я, от, не хочу...
Людмила Галінська
60переглядів