#поезія "Очима війни" Чорна матерія перекрила мазки оптимізму в го́ловах... З-під обпалених тіл виповзають червоні зміюки. Частіше звучать бездиха́нні надії в тремтячих словах. Вуста тріщать, стікають соком пекучої муки. Тепер дахом для нескорених душ стали свідомі молитви. Затишшя стали піснями бурхливих тривог. Знесилений пульс на плацдармі горючої битви Гучно відточує стухлий сумний монолог. В оточенні колючих лабіринтів непередбачуваної долі Опинилось щемливе переосмислення минулих подій. Весняне, ціловане вечором, сонце торкнулось поволі Чіл запотівших, сльозами намочених вій. Очі намагаються стерти з щоденного поля зору Мигтливі, нав'язливі вірогідні фрагменти Кінця. За плечима шуршить, вкрившись гіллям шалена Потвора Під ангельською маскою наївно-тупого Лиця. Дикий шум, розлетілась пилюка. Навколо розруха — І навіки зелена одежа у ґрунт залягла... Серед трав блідно-кволих рука ворушилася сухо.. Розчинила останки у своїх обіймах імла... 24-25.02.2024 Ольга Далабожак